Проповідь у день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Чистота і святість, світло і радість – ось невловиме віяння сьогоднішнього свята і служби. На сходах старозавітної святині Єрусалимського храму знаходиться трирічне Немовля, торжествуюче і радісне. Її старенькі праведні батьки, Іоаким і Анна, хор отроковиць із запаленими свічками, «співаючи, граючи і радіючи», супроводжують Ту, Хто приноситься в дар Богу. Охоплений святою радістю, первосвященик Захарія, старець, родич Предтечі, «благословив і прийняв» Святу Діву і особливим одкровенням Божим ввів Її в Святая Святих.
Ця подія поклала кінець багатовіковому відчуженню людини від Бога і перебування її під рабством гріха. Старозавітній храм Божий прийняв в себе нове життя – Богоотроковицю, в Якій духовно прозябне і проросте Новий спасительний Завіт людства з Богом. З входженням до храму Боговибранної Отроковиці прийшов час, коли милість Божа повертається людям і вони наближаються до Бога, як до свого Небесного Батька.
До появи в світ Христа Спасителя залишалися лічені роки, і храм Божий був покликаний серед найбільшої святості, чистоти і Божественної сили виховувати в ці роки чисту душу Богоотроковиці, наповнюючи Її Божеством і наперед готуючи в Ній саме Боговтілення.
З кожним днем зростала тілесними і духовними силами Пресвята Діва в храмі Божому. Сили Духа зміцнювалися ангельською розмовою і молитвою, спрямованою до Бога і трудами заради Бога.
В цей великий день не можна не задуматися, що шлях до неба, відкритий людям у далекі від нас часи, все той же і починається він на порозі храму Божого, коли людина хрещенням приноситься в дар Богові і стає нерукотворним храмом і Дух Божий поселяється в Ньому. Наш шлях по життю повинен пройти через храм, щоб виховуватися і вирости в ньому, завершити цей шлях у святилищі Божому, на небі, куди тепер вже увійшов Сам Христос – Первосвященик майбутніх благ.
Храм Божий у всі часи – це завжди вічність, в ньому живе і перебуває все, що було від створення світу і що буде ще до другого пришестя в світ Спасителя. У храмі Божому завжди живе все – минуле, сьогодення і майбутнє. Не має в житті таких таємниць, яких би не знав храм Божий – Свята Церква.
Милість Божа дає нам час для покаяння. Божа любов терпить хворобу нашого невір’я. Пресвята Діва, Боговибрана Отроковиця, яка вперше відкрила нам небо і стала Матір’ю страждаючого людства, завжди готова підтримувати, зміцнювати і вести по життю, по дорозі спасіння всіх тих, хто звертається до Неї з вірою і любов’ю.
Пресвята Богородице, спаси нас!
Архімандрит Паїсій (Хомич),
завідуючий канцелярією єпархії,
клірик кафедрального собору
