Вікторія Рощина. Історія журналістки, яку вбив російський полон ...

"Її не можна було спинити". Історія журналістки Вікторії Рощиної, яку вбив російський полон

Підпис до фото, Журналістка Вікторія Рощина - не перша цивільна, яка загинула в російському полоні, так і не повернувшись додому

33 хвилин(и) тому

У російському полоні загинула 27-річна Вікторія Рощина – журналістка hromadske та позаштатна авторка "Української правди" та інших українських медіа.

Це підтвердило внутрішнє розслідування Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, офіційне підтвердження від російської сторони отримав також офіс уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

10 жовтня видання "Ґрати" написало, що міноборони Росії повідомило про смерть 27-річної Вікторії Рощиної в четвер. Це була відповідь на звернення її батька від 28 серпня 2024 року.

У короткому електронному листі від російського міноборони, який є у розпорядження "Ґрати", батьку Рощиної сказали, що його донька померла 19 вересня 2024 року. Повідомили також, що її тіло повернуть "українській стороні в рамках обміну тілами затриманих".

Причини смерті не зазначили.

Вікторія народилась 6 жовтня 1996 року і до свого 28-ліття не дожила кілька тижнів.

Журналістку мали включити до одного з найближчих обмінів полоненими, повідомив речник головного управління розвідки Андрій Юсов в коментарі "Суспільному".

"Її повернення було погоджене і остання інформація, яка відома, її етапували (з Таганрога – Ред.) до Лефортово (в'язниця у Москві – Ред.)", – сказав Юсов.

Це був один із етапів підготовки до повернення в Україну.

"На жаль, ми не встигли”, – сказав представник Координаційного штабу Петро Яценко в ефірі телемарафону.

Про обставини смерті Рощиної, за його словами, поки що говорити зарано, їх встановлюють.

Другий полон

Для Вікторії Рощиної це був уже другий російський полон.

Вперше, за даними Генпрокуратури, представники ФСБ та збройних сил РФ затримали її у Бердянську 15 березня 2022 року. Жінка тоді за своєю ініціативою добиралася до оточеного Маріуполя писати репортажі про воєнні дії на сході та півдні України. Вона рухалась у спеціальній колоні, але її зупинили.

Пізніше проросійські ЗМІ та телеграм-канали поширили відео, де Рощина заперечує свої претензії до російських служб, які тримають її в полоні, і каже, що нібито вони врятували їй життя. Її утримували у Бердянську 10 днів, і 21 березня звільнили з полону.

Через п'ять днів Вікторія Рощина опублікувала текст про те, як пережила перший полон.

"Вони приносили їжу, але я відмовлялася від неї. У перші дні їла свої невеликі запаси, які везла з собою із Запоріжжя. Коли їх не стало, пила солодкий чай. Відчувала, як мене полишають сили. Навіть звестися на ноги було складно", - писала журналістка в статті "Тиждень у полоні окупантів. Як я вибралася з рук ФСБ, "кадирівців" і дагестанців" для hromadske.

"Під час передостаннього візиту ФСБ я майже не могла встати. А втім постійно вимагала звільнення. Коли сильно кричала, один із чеченців ударив мене і сказав, що я тут "не у себя дома и должна следить за тоном".

Вдруге жінка зникла безвісти 3 серпня 2023 року на окупованій території України.

Того дня рідні з нею говорили востаннє. Журналістка повідомила, що пройшла кілька днів прикордонних перевірок, але не повідомила, де саме перебуває.

Підпис до фото, Це кадр із відео, яке з'явився в мережі відразу після звільнення Вікторії Рощиної з першого полону. У ньому вона дякує Росії за порятунок її життя - після визволення дівчина визнала, що цього від неї вимагали

Відомо, що вона виїхала в дорогу 27 липня – планувала дістатися з України до Польщі, а звідти через Росію на окуповані території України на сході. Журналістка планувала писати новий репортаж звідти.

Невдовзі рідні звернулися із заявою про розшук, було також звернення в офіс омбудсмена.

Між першим та другим полоном Вікторія Рощина щонайменше кілька разів їздила на окуповані території писати репортажі.

У травні 2024 року російська влада вперше визнала, що журналістку затримали, і що вона на території Росії. Також це підтвердив міжнародний комітет "Червоного Хреста" (МКЧХ).

"В черговий раз у російській неволі гине людина, перебування якої у застінках РФ було підтверджене МКЧХ! Чому молода жінка померла, перебуваючи в російській неволі, – невідомо", – прокоментував уповноважений із прав людини Дмитро Лубінець.

Офіс генерального прокурора, який мав відкрите кримінальне провадження за фактом зникнення Вікторії Рощиної, після смерті журналістки розслідує її справу як "воєнний злочин, поєднаним з умисним вбивством".

За розслідування береться головне слідче управління Служби безпеки України.

У яких умовах Вікторію утримували в Таганрозі

Тетяна Катриченко з Медійної ініціативи за права людини розповіла, що Вікторію Рощину утримували в мінімум двох місцях: виправній колонії №77 у Бердянську та СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області. У цих місцях росіяни з перших місяців повномасштабного вторгнення утримують як військових, так і цивільних, зокрема, жінок.

"Таганрог відомий як одне з найбільш для українців жорстоких місць утримання на території РФ. Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають азовців з Азовсталі", – пише Катриченко у своїй сторінці на фейсбуці.

"Звільнені розповідають про страшні тортури. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – оговорюють себе. Потім їх переводять у Ростов та судять".

ВВС розмовляло з колишніми полоненими, які сиділи в СІЗО №2 в Таганрозі. За їхніми словами, фізичне та психологічне насильство, зокрема побиття й катування електрострумом, мало систематичний характер.

Вони розповідали, що полонених тримали голодними і відмовляли в адекватній медичній допомозі, що призвело до загибелі деяких з них.

Були повідомлення про те, що Вікторія Рощина оголошувала голодування, але достеменно не відомо, чи справді це так. Тетяна Катриченко вважає це "дуже сумнівним".

Росія не дозволяла стороннім організаціям, включно з ООН та Міжнародним комітетом Червоного Хреста, відвідати це СІЗО, де до великої війни утримували виключно російських ув'язнених.

За словами Тетяни Катриченко, Рощину тримали в одиночній камері у Таганрозі принаймні з травня до вересня 2024 року. 13 вересня журналістку вивезли з Таганрогу, але чи справді її перевели до Москви в Лефертово – достеменно невідомо.

Про що писала Вікторія Рощина

У авторському профілі Вікторії Рощиної на сайті "Української правди" написано, що жінка працювала в журналістиці з 16 років. Вона спеціалізувалася на темах криміналу, правозахисної діяльності та судової системи.

Крім "Української правди" та hromadske, Рощина співпрацювала з "Українським радіо", UA:Перший та виданням "Цензор.нет".

Редактори, які працювали з Рощиною, кажуть, що вона "бралася за найскладніші теми" і її "не можна було спинити".

Перед 2022 роком журналістка їздила до Москви, в місця, де утримували українських в'язнів, робила фільм про полонених українських моряків.

Після початку повномасштабної війни Вікторія робила матеріали про те, чим живуть окуповані території.

Зокрема, восени 2022 року їздила до окупованого Криму, робила репортаж про те, як на окупованій Донеччині відбувався псевдореферендум, показала фоторепортаж зі зруйнованого Маріуполя. Ці її матеріали можна почитати на сайті УП.

Вона активно почала дописувати в УП в жовтні 2022 року, коли повернулася з окупованих територій, де готувала матеріал про референдуми, які російська сторона проводила в Маріуполі та Бердянську.

"Віка поїхала туди сама, не маючи завдання від жодної української редакції, бо бачила в цьому потребу та необхідність. Важливість не забувати про наших людей в окупації", - згадує про співпрацю з Рощиною Севгіль Мусаєва, головна редакторка "Української правди".

"Віку ніщо не могло зупинити, якщо в її голові народжувалася ідея. Для неї не було нічого важливішого за журналістику", - каже про загиблу колишня шеф-редакторка hromadske Євгенія Моторевська.

"Вона (після початку повномасштабного вторгнення. - Ред. ) вибрала бути фрілансером, тому що жодна редакція би не відрядила її працювати на окуповані території", – каже в коментарі ВВС Наталія Гуменюк, журналістка та співзасновниця "Громадського телебачення".

Підпис до фото, Журналістка мала особливе відчуття несправедливості, кажуть її колишні колеги

"Вона мала незвичайне відчуття несправедливості. Було важко стримати її не працювати, (змусити. - Ред.) взяти якийсь вихідний".

Невдовзі після зникнення головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва заявила, що Вікторія Рощина, яка зникла на окупованих територіях, не мала редакційного завдання від "УП".

"В неї не було редакційного завдання, але вона питала, які теми теоретично нам були би цікавими", - сказала Мусаєва в коментарі "Детектору медіа".

Президент Володимир Зеленський сказав, що для багатьох українських журналістів, які знали Вікторію, "її загибель – це справжній удар".

"І в російському полоні залишаються ще багато інших журналістів, громадських діячів, керівників громад з окупованої території, навіть просто звичайних людей, які були захоплені під час російської окупації", - додав він.

Вікторія Рощина перебувала у списку 30 українських журналістів, захоплених Росією, який оприлюднив Інститут масової інформації.

11 жовтня на 19:00 на майдані Незалежності в Києві Премія імені Георгія Ґонґадзе та hromadske проведуть акцію вшанування пам’яті української журналістки Вікторії Рощиної.

Інститут масової інформації підрахував, що з початку повномасштабного вторгнення 82 медійники загинули, 34 отримали поранення, а 14 – зникли безвісти.

З початку російсько-української з 2014 року в заручниках у Росії побували понад 100 українських журналістів.