Велесова ніч: традиції, обряди і заборони "українського Хелловіну"

Із запровадженням на території України християнства й появою церкви багато язичницьких свят було трансформовано з метою "приборкати" й "цивілізувати" традиції язичників.

Велесова ніч - стародавнє українське свято, що припадає на ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Воно має глибокі корені в дохристиянських язичницьких традиціях та пов'язане з богом Велесом.

Первісно Велес вважався богом земного достатку, опікуном купецтва, торгівлі, покровителем домашньої худоби та хмар ("небесної худоби"), мистецтва, музики, поезії, краси та любові. Його сприймали як опікуна творчих людей, волхвів, віщунів та ясновидців.

Наші пращури вірили, що саме Велес відповідальний за розквіт людської душі у буремному світі. Крім того, саме Велес нібито подарував чарівне знання спілкування людини й природи, навчив обробляти землю та жити у злагоді із тваринами (не вбивати, а вчитися відчувати їх, дбати про них, а потім тільки брати зістрижене хутро чи молоко).

Інколи Велесу приписували навіть функції посередника між світом живих і мертвих.

У переддень свята існував звичай наводити чистоту в будинку та приймати баню, в якій для душ померлих предків залишали новий віник та відро чистої води.

Будинки перед цією ніччю належало прикрашати горобиною - щоб відлякати злі сили. Під порогом з цією ж метою розсипали сіль.

Оселю традиційно прикрашали гарбузами, яблуками, кабачками й осінніми квітами.

Осінні плоди - особливо яскраві (ілюстративне фото: Рixabay)

Атрибутом святкування Велесової ночі було багаття, яке розпалювали на найвищій частині певної місцевості (пізніше через нього стрибали, щоб очистити душу й тіло). Дехто практикував навіть ходіння розпеченим вугіллям.

Крім того, наші пращури вирізали гарбузи, ставили в них свічки й загадували бажання (кладучи під подушку яблуко, яке потрібно було з'їсти зранку).

Ввечері перед Велесовою ніччю всі члени родини сідали за стіл до "мовчазної вечері" й символічно "частували" померлих родичів (згадуючи лише найкраще про них). Завершувалась вечеря словами: "Прощайте, Діді. Йдіть, з собою (біду, хворобу тощо) заберіть, нас довго чекайте".

З настанням ночі на подвір'я виставляли їжу з власного столу, а на підвіконні запалювали свічку.

Крім того, люди намагалися отримати у Велесову ніч відповіді на найважливіші для себе запитання. Для цього вони зверталися до померлого родича - називали його ім'я, вклонялися й зверталися такими словами: "Сьогодні тобі в цей світ приходити - мені пораду приносити. Підкажи, як мені завершити справу".

Ті, хто мріяв про матеріальне збагачення, збирали весь дріб’язок у гаманці та роздавали бідним, а перед тим промовляли: "Нехай мої гроші допоможуть всім, хто їх потребує. Навколо обернуться і до мене достатком повернуться".

Якщо хтось у парі мав сумніви щодо вірності своєї "половинки" - брав обручку "підозрюваного", нанизував її на нитку й підвішував на вказівний палець. Якщо кільце стояло на місці й не хиталося - вірність коханого чи коханої була так само непохитною.

Дівчата у цю ніч ворожили на своїх обранців - кидали у вогнище два каштани й спостерігали за ними. Якщо плоди розкочувалися в різні сторони це вказувало на ймовірний кінець стосунків.

Ворожіння - один із найдавніших обрядів (ілюстративне фото: Рixabay)

Перед сном з 31 жовтня на 1 листопада наші пращури промовляли: "Темна ніч, заклинаю мені допомогти. Велесе, потрудися, загадане, з'явися". Вони вірили, що бажання, написане на папірці й покладене під подушку, здійсниться (найбільшою удачею вважалося побачити уві сні в цю ніч когось із померлих родичів).

Напередодні свята не можна було позичати гроші. Вважалося, що так можна винести з дому весь достаток і впродовж наступного року родина перебуватиме у скрутному становищі.

Дуже поганою прикметою вважалося побачити собаку з темним хутром. Люди вірили, що тоді найближчим часом у родини міг з'явитися ворог, що псуватиме життя.

А ось побачити білого (чи світлого) собаку навпаки було щастям, адже в родини міг з'явитися добрий новий товариш.

Однією з найгірших прикмет вважали ситуацію, коли незнайомець ввечері постукає у двері. Наші пращури вірили, що тоді хтось із мешканців може померти впродовж наступного року.

Якщо ж таке траплялося, незнайомцю вслід обов'язково промовляли: "Охолонь, незнайомця слід, не вчинивши нам біди".