«У нас немає вибору». Президентка Європарламенту про ...

БРЮССЕЛЬ – 1000 днів повномасштабного вторгнення Росії до України ознаменувалися не лише обіцянками світових чільних політиків надалі допомагати, скільки знадобиться. Тло, на якому лунають ці заяви, напевне, більш промовисте, аніж вони самі.

Французький президент Емманюель Макрон, що пропонував світові політику стратегічної невизначеності щодо Росії й не знайшов підтримки, тисне руку очільнику російського МЗС Сергію Лаврову на саміті G20 у Бразилії. Німецький канцлер Олаф Шольц, що може втратити посаду в результаті дострокових виборів, уперше за два роки дзвонить російському лідеру Володимиру Путіну.

За це Олафу Шольцу непрямо дорікає президент України Володимир Зеленський. «Поки деякі європейські лідери думають про можливість виграти якісь вибори чи щось на кшталт цього за рахунок України, Путін зосереджений на тому, щоб виграти цю війну», – каже український президент по відеозв'язку євродепутатам, що зібралися в Брюсселі на позачергове засідання з нагоди 1000 днів від початку війни.

На що готовий Євросоюз, аби її врешті зупинити? Як готується до співпраці зі США за Дональда Трампа? І як Україна може протистояти потенційному тиску щодо необхідності компромісу з Путіним? Радіо Свобода ексклюзивно поговорило з президенткою Європарламенту Робертою Мецолою одразу після урочистої спецсесії.

– Пані президентко, на 1000-й день повномасштабної війни в Україні від багатьох європейських лідерів лунають слова солідарності з Україною, а також запевнення, що вони будуть надавати підтримку, скільки буде потрібно. Та якщо озирнутися назад, ви справді вважаєте, що країни-члени ЄС вжили всіх можливих заходів, аби ситуація в Україні була кращою, ніж є зараз?

– Причина, через яку ми хотіли відзначити (наскільки взагалі це важке слово доречне) 1000 днів незаконного, неспровокованого вторгнення Росії в Україну разом із президентом Зеленським, полягає в тому, щоб підкреслити: Європарламент стояв поруч із Україною від першого дня і впродовж усіх цих 1000 днів. Це триватиме і сьогодні, завтра – скільки завгодно. Причина зрозуміла.

Продовжуємо закликати уряди країн ЄС робити більше і вдарити по російській військовій машині більш руйнівними санкціями

Роберта Мецола

Перш за все, ми закликали до постійного збільшення військової, фінансової, політичної та економічної підтримки України. Ми продовжуємо закликати уряди країн ЄС робити більше і вдарити по російській військовій машині більш руйнівними санкціями.

Чи могли ми зробити більше? Абсолютно. Я завжди була, так би мовити, на передовій, озвучуючи це дуже чітко. Іноді ми діяли повільніше, ніж мали би. Іноді були стриманими, але не парламент.

Ми продовжуватимемо і за нового скликання, з огляду на мінливий геополітичний ландшафт, працювати над тим, щоб Європа трималася разом і була об’єднаною.

– Топ-дипломат ЄС Жозеп Боррель, який невдовзі залишить посаду, казав (і ви також про це щойно згадали), що Євросоюз був надто повільним і недостатньо єдиним у рішеннях щодо допомоги Україні. Як вважаєте, цю ситуацію можливо змінити? Адже ви маєте справу з 27-мома різними демократіями.

– Якщо ви поглянете на схвалені рішення – чи щодо санкційного пакету, чи військової, фінансової допомоги, – де не було сумнівів, у багатьох випадках одностайність держав-членів мала місце.

Якби ви запитали мене на початку 2022 року, чи зможуть ці 27 держав-членів порозумітися, я би засумнівалася. Насправді це інколи займало забагато часу. Так, маємо надалі наполягати на тому, щоб усі трималися єдності.

Та я переконана, що лідери Євросоюзу розуміють: якщо вони не будуть єдині – що робитиме Путін далі? Є країни, які географічно близько до Росії і мають спільний кордон з нею. Є країни, що озираються на те, що сталося, оскільки в Європі більше не панує мир.

Україна бореться за всіх нас. За Європу і права, які ми сприймали як належне. Я бачила, що сказав Верховний представник. Беру до уваги й те, що говорять різні міністри та лідери. Але про це говорять під час кожної кампанії різні глави держав та урядів: ми будемо з Україною. І це мають бути не лише декларації, а реальні дії.

– Чи бачите потенціал і, що найважливіше, політичну волю держав-членів ЄС збільшити підтримку України зараз, у цій складній ситуації?

– Що ж, сподіваюся, так. Коли ми бачимо останні кроки Сполучених Штатів, які уможливлюють інструмент стримування щодо законних військових цілей у Росії з використанням американської зброї, коли бачимо, що Росія зробила за останні вихідні, здійснивши один із найбільших, найжорстокіших нападів на Україну, коли бачимо також реакцію низки лідерів ЄС, які кажуть, що саме зараз нам потрібно активізуватися, – думаю, у нас немає вибору.

Країни повинні запитати себе самі. Лідери мають запитати себе: якби це була моя країна? Чи дозволили вони би іншим країнам говорити про їхню територію без них? Чи дозволили би ще одну складну зиму (ця стане четвертою під час вторгнення й особливо важкою)? Чи дозволили би покинути на передовій своїх солдатів? Вважаю, на ці запитання всі ми маємо відповідати. І відповіді мають бути чіткими.

– Як ЄС готується до майбутньої зміни влади в Сполучених Штатах? Чи працюєте над так званим «планом Б», якщо Дональд Трамп вирішить припинити військову допомогу Україні?

– Для нас позиція «нічого про Україну без України» є найсильнішим повідомленням, яке можемо надіслати. Коли ми бачимо взяті на себе зобов’язання фінансово допомогти Україні в енергетиці, щоб у неї було опалення й електроенергія в цю дуже холодну зиму, коли бачимо дуже жорстке, спільне зі Сполученими Штатами безпрецедентне рішення щодо використання російських заморожених активів, щоб надавати Україні кошти, – я продовжу в такому випадку працювати зі своїми колегами зі Сполучених Штатів, зокрема з обраними представниками Конгресу.

Ми будемо далі працювати разом. Я би сказала, що я впевнена в нашій здатності переконати (нову адміністрацію США – ред.) у наявності нині реальної небезпеки на нашому континенті. Також у тому, що ми робимо свій внесок, демонструємо нашу єдність. Цей голос звучатиме переконливо.

– А якщо не вдасться переконати в цьому нову адміністрацію США, ви діятимете самостійно? Іншими словами, чи побачимо ми мобілізацію зусиль по цей бік океану?

Якщо оцінювати потребу в подальших військових зусиллях, – рішення, схвалене нинішньою адміністрацією США, може бути віддзеркалене і в Євросоюзі. Якщо аналізувати потреби українців, а також що можна зробити, аби створити союз безпеки й оборони, який доповнює, а не конкурує з НАТО, – вважаю, ми на правильному шляху.

Чи потрібно інколи діяти швидше, рішучіше? Абсолютно. Але гадаю, в цей час, особливо в ці дуже довгі зимові місяці попереду, у нас немає іншого вибору.

– Чи вважаєте ви на цьому етапі поступки України Росії, про які зараз чимало розмов, неминучими?

– Я би запитала про це своїх українських колег. Як я вже сказала, нічого про Україну без України. І найгірше, що ми могли би зробити, – це обговорювати подібне без наших українських колег за столом, аналізуючи, що спрацює, а що ні.

Знову ж таки, українці мужньо борються за ті основи, які ми сприймаємо як належне. Ці основи були зруйновані автократичним режимом, який вторгся на територію іншої країни. Ми не можемо реагувати на це без України. Завжди разом із нею.

– Як Україна може протистояти тиску стосовно необхідності компромісу з Володимиром Путіним? Цей тиск, вочевидь, зростає?

– Ми розглянемо мирний план та ідеї президента Зеленського, його адміністрації, його людей і його парламенту стосовно того, що може призвести до будь-якого рішення. І ми будемо над цим працювати. Вважаю, це відповідальність усіх лідерів ЄС – використовувати це як відправну точку. Для мене це завжди було дуже чітко.

Ми не можемо робити лише заяви про підтримку, чи то в наших столицях, чи також на місцях у Києві, – таку велику підтримку ми бачили з боку наших лідерів. Це має перетворитися на справжню солідарність, реальну допомогу. А реальна допомога означає, що ми чекаємо, поки українці нам скажуть, що спрацює.

– У ЗМІ ширяться чутки, що Дональд Трамп може запропонувати заморозити конфлікт на місці та створити так звану зону демілітаризації вздовж нинішньої лінії фронту. Також ходять чутки, що американські сили не будуть залучені до потенційної миротворчої місії. Ви припускаєте залучення до неї європейських країн?

– Я би сподівалася на дуже сильні й об’єднані дії НАТО, коли Сполучені Штати та наші європейські колеги разом працюють не лише задля безпеки та оборони України, але й задля власного захисту. І це буде нова політична стратегія на майбутнє.

Дискусія з нинішньою та майбутньою адміністрацією Сполучених Штатів на всіх фронтах – не лише щодо безпеки, й торгівлі, економіки, конкурентоспроможності – вимагатиме абсолютно нового підходу. Можу тільки сподіватися, що ЄС може бути об’єднаним і узгодженим у цьому плані.

– Останнє запитання, пані президентко: якими уявляєте майбутні відносини між Євросоюзом і Росією, коли війна закінчиться?

– Що ж, поки у нас є ненадійний партнер – країна, яка вирішила вторгнутися в наші сусідні мирні держави, я не бажаю спекулювати на цю тему. Я хотіла би, щоб Росія пішла з України. І, щойно це станеться, поговоримо.