Бронетехніка, власний завод та повернення біженців. Як ...

Канадського виробника бронетехніки Roshel можна назвати частиною українського оборонно-промислового комплексу (ОПК). Кожен другий бронеавтомобіль цієї компанії відправляють до ЗСУ чи інших силових відомств, а третина працівників на її заводах є вимушеними переселенцями з України.

У Сили оборони Roshel відправив уже 1140 машин Senator, що робить їх однією з найпоширеніших моделей бронеавтомобіля на російсько-українській війні. За два роки канадська фірма обросла в Україні партнерами та зв’язками, а її продукція – неабияким бойовим досвідом.

Зовсім скоро компанія стане частиною української оборонки вже юридично та приноситиме користь вітчизняній економіці. Roshel планує інвестувати десятки мільйонів доларів у свій завод в Україні та навіть повернути на нього частину українських мігрантів з Канади.

Генеральний директор Roshel Роман Шимонов переконаний, що майбутнє підприємство зможе не тільки конкурувати на українському ринку з місцевими виробниками, але й продавати бронемашини у Європу, приносячи в Україну валюту.

Роман Шимонов жив в Ізраїлі, був військовим, але 12 років тому переїхав до Канади. У 2016 році він заснував там компанію Roshel, яка модернізовувала автопарки, продавала інкасаторські та броньовані машини. Новий виробник доволі швидко опанував ринок сусідніх Сполучених Штатів.

Клієнтами Roshel є абсолютно різні американські структури. Поліція Техасу, Державний департамент, Прикордонно-митна служба та навіть NASA. Як виявилось, дослідникам космосу теж потрібні бронеавтомобілі, щоб захищати своїх космонавтів та технології на сотні мільйонів доларів.

Фірма також має клієнтів з Канади, Ізраїлю та різних транснаціональних компаній. До 2022 року Roshel щорічно виробляла 1200 машин, включно з інкасаторськими. Зараз же планує збільшити випуск до 2000.

Звідки таке різке зростання виробництва бронемашин здогадатись не важко. Запит на них у Силах оборони України величезний – їх використовують для медичної евакуації, переміщення особового складу, доставки вантажів та навіть штурмів. А купувати їх готові як західні партнери, так і Україна за власні кошти.

Перші вісім машин зі складів Roshel придбав для українців уряд Канади у перші ж тижні великої війни. Згодом закупівлю ще 70 штук профінансувала Чехія. Senator тоді позиціонували як машини для евакуації та перевезення персоналу, і аж ніяк не для бойових умов.

Щоб закріпитися на українському ринку, Senator повинен був змінитись. З броньовика для космонавтів та мирних американських міст машина мала перетворитись на справжню бойову одиницю, здатну постійно їздити багнюкою і під обстрілами.

Для цього Шимонов направив своїх людей в Україну, які б збирали відгуки операторів, фотографували та робили звіти для головного офісу.

Уже через рік Roshel презентувала Senator у версії МРАПу, тобто повноцінного фронтового автомобіля. Раніше компанія подібне не робила. За словами Шимонова, машина перетерпіла тисячі різних змін у конструкції, у порівнянні з базовою версією.

МРАП Senator – військовий броньовик на базі цивільного Ford F550. Через свою доступність та надійність це найбільш популярне шасі для створення бронеавтомобілів. На таких же фордах "Українська бронетехніка" робить свої "Новатори", а НВО "Практика" – машини "Козак-5".

"Сенатори" у варіанті МРАП пройшли випробування захисту за стандартами НАТО та мають сертифікати STANAG 2. Це означає, що вона витримує влучання 7,62 міліметрового патрона з 30 метрів, підрив на 6 кг вибухівки та падіння 155 міліметрового фугасного снаряда у 80 метрах. Більше витиснути з бронемашини на цивільному шасі дуже важко. Якщо взагалі можливо.

МРАП Senator сьогодні є головним продуктом компанії. Менш захищену цивільну версію броньовика для України також модернізували – посилили мости, додали протимінні сидіння та змінили двигун на менш "екологічний", щоб була можливість його заправляти звичайним армійським дизелем.

Україна має на озброєнні і цивільний, і воєнний варіанти цих авто. Деякі з них переробляють на командно-штабні машини.

Як і про будь-який бронеавтомобіль, відгуки військових про Senator можна знайти різні: і схвальні, і критичні. Але щоб отримати хорошу репутацію та зайняти місце на ринку важливі не лише характеристики машин, а й спроможність швидко їх ремонтувати. Для цього Roshel знайшов партнерів та розгорнув в Україні великі майстерні для ремонту та модернізації сотень одиниць бронетехніки.

З маленького гаража до бронеавтомобіля. Як студенти КПІ створили оборонний бізнес

Сильною стороною Roshel є і великі запаси. Компанія постійно тримає на зберіганні 100 броньовиків, тож з моменту замовлення вже за місяць може доставити їх в Україну.

Схоже, що у Генштабі канадську машину вважають потрібною, а виробника – достатньо надійним, оскільки Міноборони купує його продукцію напряму, разом з українськими "Козаками" та "Новаторами". Щоправда, більшість канадських броньовиків Україні все ж таки постачають за рахунок західних партнерів.

Сьогодні на заводах Roshel щомісячно збирають 140 броньовиків, половину з яких відправляють в Україну. Станом на кінець травня 2024 року уже поставлено 1140 бронемашин.

Завдяки українському ринку та набутому досвіду на великій війні Roshel отримала потенціал зростання й почала активно інвестувати. У березні 2024 року компанія оголосила про виділення 65 млн дол на будівництво нової штаб-квартири та промислового об’єкта в Канаді. 

Виробник також не приховує плани експансії у США та ЄС. Наприклад, Roshel намагається перехопити контракт Німеччини на 400 бронемашин для України, тому що місцева компанія FFG зриває терміни постачань.

У розмові з німцями Шимонов одразу пішов з козирів: запропонував створити підприємство на території Німеччини, наголосив на вдвічі меншій ціні його броньовиків та наявності великих запасів, завдяки яким частина машин може одразу рушити в Україну.

Що відповіли німці Шимонов не розповідає, але Німеччина – це не єдина можлива точка входу на європейський ринок. Зокрема Roshel планує відкрити підприємство в Україні, щоб виробляти вже тут броньовики для вітчизняного ринку, а згодом експортувати їх в інші країни.

Яким буде українське підприємство Roshel

Конкурувати на українському ринку канадцям буде непросто. За словами директора "Української бронетехніки" Владислава Бельбаса, вітчизняні виробники здатні самотужки задовольнити потребу ЗСУ в бронеавтомобілях, а коштують вони на 20-30% дешевше за імпортні. Українські конструктори так само близькі до фронту й постійно покращують свій продукт.

Але Roshel конкуренції не боїться. За словами Шимонова, рішення про локалізацію виробництва в Україні уже прийняте. Більш конкретні деталі він не розкриває, однак компанія розраховує інвестувати "десятки мільйонів доларів" та створити "сотні" нових робочих місць на новому підприємстві.

Окрім близькості до основного оператора, компанія бачить в Україні сприятливий бізнес-клімат для побудови оборонних підприємств та подальшої експансії на європейський ринок.

"Україна має потужну інфраструктуру, яка залишилась з розпаду СРСР, і не вся вона використовується ефективно. У вас є дешева електрика, робоча сила, виробничі ланцюги, які зараз вибудовуються, багато людей з вищою освітою. Набираючи українців на роботу, ми бачимо велику різницю, порівняно з вихідцями з інших регіонів, де немає культури виробництва.

Після війни Україна посяде центральне місце у регіоні, і у неї вкладатимуть гроші. Ті компанії, які зможуть тут закріпитись, стануть максимально конкурентноспроможними на європейському ринку", – зазначив Шимонов.

Хованки від ракет, російські шпигуни і багато української зброї. Інтерв'ю з директором "Української бронетехніки" Бельбасом

Що таке працювати з українцями Roshel знає не з чуток. 200 з понад 500 співробітників компанії є вихідцями або тимчасовими переселенцями з України.

Так склалось, що компанія зараз активно набирає нових співробітників, а українці після переїзду в Канаду шукали роботу. Серед них виявляється безліч технічних спеціалістів, які потрібні на заводах Roshel.

"У нас є працівник з України, який з початку вторгнення задіяний у виробництві бронеавтомобілів. Після атаки на одне з українських міст його матір евакуювали саме на нашій машині. Таким чином коло замкнулося", – розповідає Шимонов.

За його словами, багато українських співробітників висловлюють бажання повернутись на Батьківщину й бути корисними тут. Частина з них зможе влаштуватись на новому українському підприємстві.

Щодо можливих російських ударів по новому заводу у компанії ставляться свідомо – готові робити все, щоб ворог не дізнався як влаштовані виробничі ланцюги.

"Козаки" йдуть. Як у конкуренції двох приватних компаній народилися українські броньовики

Шимонов розповів, що щойно компанія почала працювати в Україні, одразу почала отримувати дивні пропозиції. "Ми отримуємо багато листів та дзвінків, мовляв нас із кимось познайомлять або дадуть якусь можливість. Але ми ведемо перемовини лише з офіційними представниками у письмовому вигляді", – сказав він.

Чи це аферисти, чи то реальні представники певних груп чиновників – невідомо. Але Roshel дає зрозуміти, що вестиме бізнес за стандартами західних країн. 

Довідка. За інформацією канадської газети National Post, колишній менеджер компанії Антон Сестріцин після звільнення звинуватив керівництво Roshel у сплаті хабаря українському чиновнику для сприяння в укладенні одного з контрактів.

ЕП перепитала про цей випадок. Шимонов відповів, що канадська влада після скандалу провела аудит компанії, і у підсумку не виявила порушень, а проти Сестріцина подали зустрічний позов за наклеп.

Спочатку ЗСУ отримує західну техніку, а потім компанія-виробник починає її обслуговувати на місці та зрештою будує тут свій завод. За такою схемою в Україні відкриється ще не одне західне оборонне підприємство.

Щоб утримати ці інвестиції, влада повинна захищати українські оборонні заводи не тільки від російських ракет, але й від необґрунтованих обшуків, розкриття даних та корупційних історій.