Допомога США. Чи має Україна план Б?

Фото: EPA/UPG

Будівля Капітолію Сполучених Штатів видніється за монументом Вашингтона, 3 січня 2024 р.

За час великої війни Україна одержала від США допомоги на суму близько 111 мільярдів доларів, з них 44,2 мільярда — озброєнням і боєприпасами. Американці стали головними донорами й постачали практично все: від набоїв до стрілецької зброї, від протитанкових комплексів до бронетехніки і систем ППО й ПРО. А головне — артилерію, ствольну й реактивну, і понад два мільйони пострілів лише до систем 155 калібру. Для розуміння: ЄС передав Україні близько пів мільйона артилерійських боєприпасів.

«Якщо США не нададуть допомоги, то це відчутно вплине на ситуацію на фронті, — каже LB.ua голова правління фонду «Повернись живим» Тарас Чмут. — Саме США є нашим головним партнером, який дає допомогу за різними програмами: гроші, техніку, озброєння. Тому затримки з боку США — це зменшення і коштів, і техніки, і зброї, і боєприпасів. Звісно, це не означатиме, що без американців усе зупиняється. Бо є не тільки США, а ще Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Польща, країни Балтії, скандинавські країни. Вони теж допомагають у міру можливого. Але економіка США — найбільша, оборонно-промисловий комплекс — найбільший, і саме американці допомагають найбільше».

«Україні терміново потрібна безпекова підтримка США, а це цілий ряд програм: закупівля зброї, снаряди й інші витратники, радари, ремонт, підтримка, обмін даними, тренування, підготовка для нових спроможностей і багато-багато іншого, — додає Надзвичайна та Повноважна Амбасадорка України в США Оксана Маркарова в розмові з LB.ua. — Україні також терміново потрібна бюджетна допомога, адже навіть за наявності значної суми від ЄС й інших партнерів закладене в законопроєкт (про допомогу Україні. — LB.ua) зараз дуже потрібне, щоб зберегти макростабільність і зберегти фінансування невійськових витрат».

У жовтні 2023 року президент Байден подав до Конгресу запит на виділення майже 106 млрд, з яких близько 61,1 млрд мали бути призначені Україні. Решта — на потреби Ізраїлю, Тайваню. Таке поєднання мало б забезпечити голоси конгресменів від Республіканської партії, частина з яких проти підтримки України, утім зазвичай лояльна щодо Ізраїлю.

Республіканці натомість пропозицію відхилили й запропонували розділити допомогу Києву й Тель-Авіву. У підсумку Білий дім і представники обох партій на кілька місяців загрузли в консультаціях і пошуку компромісу щодо угоди про кордон, де пакети допомоги Україні, Ізраїлю та країнам Азіатсько-Тихоокеанського регіону поєднували з асигнуваннями на укріплення південного кордону США й запровадженням жорстких обмежень для іммігрантів.

Нелегальна міграція стала серйозною проблемою останніх років: якщо на початку президентської каденції Байдена кордон незаконно перетинали близько 74 тисяч осіб на місяць, то в грудні минулого року — уже понад триста тисяч. Тож боротися з неконтрольованим напливом мігрантів закликали не лише консерватори, а й кілька мерів і губернаторів з табору Демократичної партії.

Урешті 4 лютого сенатори оприлюднили погоджений обома партіями 370-сторінковий проєкт угоди про кордон, яка передбачала виділення 118,28 млрд доларів, з яких 60,06 млрд — Україні, 14,1 млрд — Ізраїлю, 10 млрд — на гуманітарну допомогу цивільним особам у глобальних кризах, включаючи палестинців й українців, 20,2 млрд — на охорону кордону. Документ також пропонував кардинальну зміну міграційного законодавства.

Дональд Трамп миттю назвав угоду «слабкою», а спікер Палати представників Майк Джонсон, представник трампівського крила в Республіканській партії, заявив, що навіть не ставитиме її на голосування. Логіка зрозуміла: міграційна політика — ахіллесова п’ята президента Байдена й водночас важлива частина виборчої риторики республіканців, тому розв'язання проблеми зараз позбавить Трампа важливих козирів у цьогорічній кампанії.

6 січня Палата представників відхилила ініціативу республіканців про 17,6 млрд доларів військової допомоги Ізраїлю. Проти проголосували не лише демократи, які назвали документ цинічною атакою на угоду про кордон, а й група крайніх правих республіканців, які загалом прагнуть скоротити будь-яку допомогу іноземним країнам.

7 січня Сенат очікувано провалив уже голосування щодо угоди про кордон.

Чак Шумер, лідер демократичної більшості в Сенаті, запропонував проголосувати новий документ — угоду без кордону: погодити пакети допомоги на загальну суму 95,3 млрд, виключивши із законопроєкту питання міграційної політики.

«Республіканці казали, що не можуть проголосувати допомогу Україні без кордону. Тепер вони кажуть, що не можуть проголосувати за допомогу Україну з кордоном. Я даю їм вибір», — заявив він у середу.

8 лютого Сенат США таки проголосував процедурне рішення для подальшого розгляду законопроєкту про виділення додаткової допомоги Україні, Ізраїлю й Тайваню в розмірі 95 млрд. 

Очікують, що найближчим часом верхня палата Конгресу США голосуватиме за сам проєкт закону, аби передати його на розгляд Палати представників, де й розгорнуться основні баталії навколо пакету допомоги.

The New York Times констатує: демократам вдалося поставити опонентів у вкрай вразливу позицію, зобразивши їх як тих, хто не хоче вирішувати ані питання національної безпеки, ані кордону.

«Якщо законопроєкт провалиться, американський народ знатиме чому, — заявив цього тижня президент США у зверненні до Конгресу. – Щодня з цього моменту до листопада американський народ знатиме, що єдина причина, чому кордон не є безпечним, — це Дональд Трамп і його друзі-республіканці».

«Упродовж трьох років пан Байден намагався запропонувати виборцям переконливу відповідь на запитання, чому кордон перетворився на таку кризу за час його правління. Він уникав публічно обговорювати це питання, волів зосереджувати свої повідомлення на інших пріоритетах. Але завдяки втручанню пана Трампа, який переконав республіканців у Конгресі відмовитися від угоди про кордон, якої вони самі вимагали, Байден нарешті може перейти від захисту до наступу», — зазначає видання.

«Триває велика внутрішня гра; і демократи, і республіканці намагаються заманити одне одного в якісь пастки, що дали б перевагу на виборах, — каже співрозмовник LB.ua, близький до перемовин з американськими політиками. – Нам потрібно дати їм дограти цю партію, не втягуючись у внутрішні політичні процеси у США. При цьому комунікувати необхідно так, щоб і республіканці, і демократи бачили свій конкретний інтерес в тому, щоб Україна перемогла».

Співрозмовники LB.ua переконані: шанси отримати допомогу від США є і значні.

«Нам слід переконати Конгрес підтримати допомогу для України — неважливо, окремо для нас чи в різних пакетах. І голосування в Сенаті, яке ще триває, показує, що наші друзі оперативно готові вирішувати проблемні питання, навіть попри складну внутрішньополітичну ситуацію, додатково ускладнену передвиборчим роком, — зазначає LB.ua Оксана Маркарова. — Коли не спрацювало голосування за великий сенатський пакет, комітет з асигнувань оперативно оприлюднив альтернативний законопроєкт — без міграційної політики, який містить виключно допомогу Україні, Ізраїлю й Тайваню, що дозволить уже 8 лютого почати голосування ти за припинення дебатів щодо нього. Якщо 60 голосів знайдуть, то буде розгляд по суті і, відповідно, маємо високий шанс на ухвалення. Якщо будуть активні дебати щодо окремих позицій, то, можливо, це займе трохи більше часу. Зараз ніхто не може чітко спрогнозувати, однак ми робимо все, щоб донести до Конгресу й усіх нагальну потребу в терміновій підтримці».

«Дуже добре, що ми отримали рішення ЄС щодо 50 млрд євро — це позбавляє опонентів аргументу про те, що все навантаження в допомозі Україні несуть США. Також дуже важливі угоди про гарантії безпеки (тут основу заклала Велика Британія), які теж важливий аргумент для американців, — каже згаданий співрозмовник LB.ua. — Тому я майже впевнений, що рішення буде — ближче до річниці вторгнення».

Зараз у США активно працюють кілька українських делегацій, сформованих з представників церков, біженців з окупованих територій, людей, котрі постраждали від російської агресії, — вони зустрічаються з американськими політиками.

«Це дає дуже серйозний результат, — переконаний ще один співрозмовник LB.ua, дотичний до організації таких зустрічей. — Нам важливо, щоб американські партнери бачили, що війну виграє вся українська нація. Не лише військові, а й жінка в Херсоні чи Запоріжжі, яка живе і працює там, незважаючи на обстріли. Яка, на відміну від депутатів і чиновників, не вивезла своїх дітей за кордон — і їх потрібно захистити».

Ще одним важливим аргументом для американців, на його думку, має стати внутрішня консолідація українців: «Так, усі втомилися. Але треба зібратися, дати чіткий сигнал партнерам, що ми можемо перемагати і розуміємо як. Як це було в перші місяці вторгнення, коли не було HIMARS, але з квітами окупантів ніхто не зустрічав, і це змусило Захід переглянути своє ставлення до нас, активно включитися, чого не було у 2014-му. На жаль, зараз ми самі даємо аргументи нашим недоброзичливцям».

Україна не розглядає плану Б, якщо Конгрес не зможе ухвалити рішення про допомогу Україні, каже можновладний представник команди президента Володимира Зеленського, який побажав залишитися неназваним: «Ми маємо різноманітні стратегії, працюємо з іншими партнерами, проте ніхто не зможе компенсувати відсутність допомоги США в повному обсязі, — констатує він. — Це означає, що мусимо зробити все, щоб позитивне рішення таки було».

Будь-які альтернативи американській допомозі будуть коштувати Україні дорожче в майбутньому з точки зору умов. Оскільки фінансування від Сполучених Штатів є безповоротним, переконаний міністр фінансів Сергій Марченко.

«Ми віримо, що Конгрес ухвалить рішення. Адже бачимо, що навіть президент найпотужнішої держави світу Джозеф Байден говорив про необхідність вирішити це питання. Запевнення в підтримці я отримував і від міністерки фінансів США Джанет Єллен, і від представників Держдепу. Вони запевняли в цьому не лише нас, а й весь світ, — переконує він у розмові з LB.ua. – Тому я сподіваюсь, що рано чи пізно питання буде вирішене. І враховуючи це, зараз немає необхідності застосовувати інші заходи, оскільки вони матимуть негативні наслідки».

За словами Оксани Маркарової, Україна має багато планів Б у кожній сфері.

«У питанні зброї — проєкт FrankenSAM (поєднання в одній системі радянських ЗРК й американських радарів і ракет. — LB.ua) і спільне виробництво, яким активно займається Міноборони й Мінстратегпром, це власне виробництво і багато іншого. Також Пентагон активно працює над прискоренням усіх постачань, закуплених чи виділених упродовж 2023 року, — зазначає Оксана Маркарова. — У питанні бюджетної підтримки прем’єр і Мінфін працюють активно над різними джерелами фінансування: над прискоренням фінансування від ЄС та інших донорів і партнерів, над використанням Світового банку й інструментів, щоб монетизувати гарантії. Однак це не замінить американської допомоги, а допоможе Мінфіну з управлінням ліквідністю до моменту, коли США підтримають допомогу Україні».

За словами Сергія Марченка, найважливіше зараз — «залишатися в човні під назвою "програма МВФ"».

«Це ключовий фактор, — стверджує він. — Якщо діятиме програма МВФ, ми будемо в менш вразливій позиції».

«Щодо плану Б, про який усі постійно питають. Заходи в рамках цього плану вже або реалізовані, або наразі з ними працює наша команда. Це і консолідація внутрішніх ресурсів, аби спокійно пройти січень-лютий в умовах дефіциту коштів донорів. І додаткова допомога від країн G7 і ряду країн-партнерів, таких як Нідерланди, Норвегія, Швеція й інші. Ми постійно пояснюємо їм ситуацію, і вони відповідно готові включитися. Робота в цьому напрямку не припиняється. Оскільки всі розуміють потенційні наслідки», — наполягає Марченко. 

План С також зрозумілий, запевняє міністр: це розширення дохідної бази з мінімізацією впливу на економіку.

«Не можна робити так, щоб у нас в підсумку не було ні економіки, ні податків, — каже він. — Мають бути якісь точкові рішення. Наприклад, сфери, де ми можемо зібрати більше акцизу: тютюн, алкоголь, паливо. Хочу нагадати, що на початку 2022-го уряд мав великі проблеми з ліквідністю і все-таки знайшли механізми профінансувати пріоритетні видатки вчасно й у повному обсязі, і лише у крайньому разі використали монетарне фінансування НБУ».

При цьому урізати видатки бюджету буде складно, переконує міністр фінансів.

«Бюджет не має якихось капітальних витрат, — нагадує він. — Уряд скоротив дорожній фонд і перенаправив частину коштів від військового ПДФО з місцевих бюджетів до держбюджету. Немає якоїсь особливої подушки, яку можна взяти й використати зараз».

Диверсифікувати джерела отримання коштів і ресурсів потрібно, погоджується Тарас Чмут з «Повернись живим».

«Але це не так просто, бо, вибачте, у цьому світі нам мало хто що винен, — пояснює він. — Що б ми мали зробити? По-перше, наприклад, перестати відправляти працівників СБУ стежити за журналістами. По-друге, треба боротися з тіньовими схемами в економіці. По-третє, підвищувати ефективність загалом».