Північна Корея — християни «в катакомбах»
Північна Корея — це, беззаперечно, одна з найнебезпечніших для християн держав у світі. Так випливає зі списку, який щороку публікує Папське товариство «Допомога Церкві в потребі». У своєму найсвіжішому звіті, що вийшов наприкінці жовтня, товариство підкреслює, що в країні, якою керує «династія Кім», є тільки одне віросповідання — так звана ідеологія чучхе.
«Після Корейської війни країна виявилась розділеною на дві половини», — каже французький священник Філіпп Бло. Цей душпастир «Паризької закордонної місії» працює в дієцезії Сувон, на південь від Сеула, і загалом у Кореї мешкає вже 34 роки. Він відкрив кілька домів для молодих людей у кризових ситуаціях. Опікується там на сьогодні 23‑ма молодими людьми, які втекли з Північної Кореї.
Ідолопоклонство диктатора«Тоді на півночі запанував комунізм, побудований за зразком сталінізму, — продовжує о.Філіпп. — Я побував у Північній Кореї двічі. Ім’я диктатора видно фактично повсюди; тоді це був Кім Чен Ір, якого називали «сонцем ХХ століття». Пропаганда заходила так далеко, що люди в Північній Кореї виховувалися так, щоби поклонятися своєму лідеру. Вони обожествили Кім Чен Іра, його сина, а тепер Кім Чен Ина. Вони роблять те, що диктатор їм каже, як чоловік. Все контролюють диктатор і його поплічники».
1953 року, коли Корея була поділена на дві частини, у північній частині було багато християн — і місцевих, й іноземців. Режим швидко з ними розправився.
Релігії видалено«Вони повбивали всіх священників і братів, які там ще були, серед них — десятки бенедиктинців, походженням німців і корейців. Те саме зробили з рештками християнської спільноти. Треба усвідомити, що в ті часи на півночі християн було більше, ніж на півдні. Отак вони зрештою буквально вигнали Бога — як католиків, так і протестантів. Інші релігії теж були вигнані. Але з плином років зовнішній тиск змусив їх прочинити вікна, так щоб існувала видимість релігійної свободи. Північна Корея впала в голод і хотіла міжнародної допомоги», — згадує французький місіонер.
Це привело до змін у релігійній політиці Пхеньяна — або, принаймні, так виглядало. Влада звеліла збудувати католицьку катедру, а за китайським зразком було засновано товариство північнокорейських католиків. «Існує Католицька Церква Північної Кореї, протестантські церкви, але насправді це брехня. Перебуваючи в Північній Кореї, я просив дозволу відслужити Святу Месу в їхній так званій катедрі у Пхеньяні. Мені щоразу відмовляли, бо на Євхаристії проголошується Євангеліє, а вони бояться того, що можна сказати», — каже о.Бло.
Фальшиві молебні у ПхеньяніТому священник взяв участь у недільній зустрічі в храмі без священників і побачив щось дивовижне. «Всі учасники були корейцями з Півночі, вбрані у традиційний одяг і гарно співали, але вони були статистами. Вони були оплачені або примушені до участі в цій зустрічі. Там навіть роздавали причастя, але невідомо, чи гостії були консекровані. Це все — фікція. Це вистава у вітрині», — каже шокований місіонер.
Що північнокорейський режим думає про християнство? Отець Бло вважає, що Пхеньян розглядає християнство як щось чужорідне й небезпечне.
Страх перед свободою«Вони бачать, що в Південній Кореї, навіть у час воєнного режиму, армія захищала кардинала Стефана Кіма Су-хвана. Цей перший корейський кардинал і 11‑й архієпископ Сеула, який, певно, незабаром буде беатифікований, був символом свободи. Він ставав на захист бідних, робітників… усе це лякає режим у Північній Кореї. Вони не дбають про хворих і бідних, ліквідують їх. На Півночі нема свободи, а вони знають, що християнство, і Христос зокрема, проголошує свободу. В їхньому розумінні християнство є видом опозиції владі. Також вони знають, що християни багато зносять, коли переслідувані. Справжні християни ніколи не зречуться своєї віри, що неприйнятне для Кім Чен Ина, який вважає себе кимось вищим за Бога», — каже о.Бло.
Нинішня Північна Корея перебувала під японською окупацією в часи Другої світової війни. Після війни ця територія перейшла до рук комуністів, і вже понад 70 років живе під правлінням династії Кім. Як можна мати певність, після цих десятиліть, що в цій країні, жорстко відрізаній від решти світу, ще залишились християни?
USB замість БібліїПро те, що в Північній Кореї ще є християни (переважно протестанти), відомо завдяки родичам деяких, що переселилися в Китай. До ковіду-19 угода між Китаєм та Північною Кореєю дозволяла відвідувати родичів за кордоном двічі або тричі на місяць. Під час перебування в Китаї деякі північнокорейці познайомилися з пасторами, дехто навіть був охрещений. Однак після повернення багато з них були заарештовані, зокрема ті, хто провозив Біблію — заборонену книгу. Тепер вони не носять із собою Біблію, це надто небезпечно; але мають USB-накопичувачі, які в Північній Кореї перебувають у потаємному обігу. На цих флешках можна знайти Біблію, катехизм, пісні, що надихають до віри і молитви.
Молитва з ризиком для життя«Жити вірою в катакомбах означає передусім говорити тихо. Батьки вчать своїх дітей вже з 2‑3 року життя не розмовляти вдома голосно. Також вони вчать, що ніколи не можна розповідати про те, що відбувається вдома, коли вони йдуть до школи, працюють у полі чи граються з іншими дітьми. У північнокорейському режимі процвітає доносительство. Люди доносять одні на одних. Якщо хтось скаже гостре слово проти начальника, або якщо він молиться, — буде негайно заарештований і опиниться в таборі. Інколи заарештованих карають смертю просто на місці, щоби зробити з них приклад і засторогу для інших. Колись їх убивали в підвалах, а тепер це робиться відкрито, щоб повчати інших, що всі стоять на сторожі й не порушують законів», — розповідає французький священник.
Свідчення «мовчазної Церкви»«Це — свідчення християн у катакомбах, подібне до свідчення християн у Римі на початках імперії. Без духовенства, без усього… Багато з них упіймані. Але ці люди мають незвичайну відвагу. Вони моляться, бо це тримає їх при житті. Вони живуть у такій вбогості, з таким тягарем на плечах, що їхнім способом ‘вийти на свободу’ є молитва до Господа. Тому вони не бажають від цього відмовитися, вживаючи всіх засобів безпеки. Це справді непересічне свідчення Церкви, яка мовчить».
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
