Господь на прикладі апостолів Петра і Павла показує всім нам ...
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Вітаю вас зі святом на честь першоверховних апостолів Петра і Павла. Також особливо вітаю вашу громаду, адже саме на честь цих двох великих учнів Христових і проповідників Євангелія іменований цей чудовий храм.
Що означає слово апостол? Це слово грецьке і його значення є – посланець, той, кого послано з певним дорученням. Сам Господь Ісус Христос є посланим від Отця Небесного, щоби звершити справу спасіння світу та звістити істину. І як Син Божий прийняв посланництво від Отця, так Він закликає обраних Ним учнів бути Його посланцями. Він каже: «Мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас» (Ін 20:21), «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню» (Мк. 16:15).
Ми знаємо з Писання, що від початку Спаситель обрав 12 апостолів, яким доручив проповідувати євангельське вчення та яких наділив духовною силою навіть звершувати і чудеса. Потім до числа цих 12-ти Господь обрав і покликав до служіння ще 70 учнів.
Ці два числа – не випадкові. 12 є числом давніх колін, тобто родів народу Ізраїля. Саме їм було дане через Мойсея та інших пророків закон і одкровення, саме до них найперше прийшов Спаситель. Тому і число найперше покликаних апостолів було символічно пов’язане з тими, до кого Христос був найперше посланий. Саме до 12-ти апостолів Господь каже: «Істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих» (Мф. 19:28).
Число 12 має також інше символічне значення, бо воно поєднує у собі числа 3 та 4. Три є символом духовного, горнього, небесного світу, будучи пов’язаним зі Святою Трійцею. А чотири є символом світу матеріального, видимого, який має чотири сторони. Сполучення духовного і матеріального, небесного і земного, дає два символічних числа – 7 та 12, перше з яких отримується через додавання, а друге – через множення.
Тому символічним є і число наступних 70-ти учнів, покликаних до апостольства. Бо воно вказує на посланництво не лише до народу Ізраїля, але і до всього світу. Коли Спасителя запитували, чи сім раз можна прощати гріх ближньому, Він, як ми пам’ятаємо, відповів, що не сім раз, але 70 раз по сім – цим вказуючи на незміримість і необмеженість милосердя. Тож 70 – це символічне число апостолів, через яке вказується, що місія проповіді Євангелія звернена до повноти людства, до всього світу, а не лише до одного народу.
Однак нинішнє свято нагадує нам, що Бог не зв’язаний числами чи символами і лише використовує їх як знаки і спосіб нагадати істину. Бо Петро був з числа 12-ти апостолів, а Павло не належав не лише до них, але навіть не належав і до 70-ти. Навіть більше – коли апостоли почали своє служіння і були послані на проповідь, Павло, який тоді носив ще своє перше ім’я Савл, був противником Євангелія та гонителем учнів Христових.
Не був повною мірою досконалим і сам Петро. Бо хоча він, як ми бачимо з Євангелія, через велику любов до Бога завжди намагався бути першим у вірі та готовності виконувати волю і вчення Спасителя, але саме він був тим, хто тричі зрікся Його. І Господь на деякий час позбавляє Петра звання апостола та учня, що видно, наприклад, зі слів Христових до Марії Магдалини, коли Він доручає їй йти до Своїх учнів та Петра. Тобто Христос виокремлює Петра від учнів як такого, що тричі зрікся Його. І служіння та звання учня і апостола Господь повертає Петрові через трикратне покликання, про що було євангельське читання вчора під час Бдіння з нагоди свята.
Отже, як бачимо, хоча Петро і Павло називаються першоверховними апостолами, але особисто кожен з них пройшов складний шлях і багато потрудився. На цьому шляху були і падіння, але Бог на прикладі апостолів Петра і Павла показує всім нам, що Він є милосердним, милостивим, люблячим, що Він приймає щире покаяння і дає можливість очиститися від гріха кожному, хто прагне цього.
Христос не відкинув ані учня, який зрікся Його, ані гонителя, який протистояв Євангелію через нерозумну ревність щодо батьківських передань. Він дав кожному з них можливість виправитися, і на їхньому прикладі показує всім нам, що плідне покаяння є можливим.
Святкуючи спільно пам’ять Петра і Павла ми цим вказуємо на єдність їхнього служіння, єдність євангельської проповіді, яку вони звершували. Бо як ми знаємо з Писання, в час їхньої праці були ті, хто намагалися розділити їх, вивищуючи для себе чи одного, чи іншого: хтось вважав Павла вищим за інших апостолів, хтось вивищував Петра. Ми знаємо також що і між ними була певна суперечка щодо питання, як слід чинити з язичниками, які приходять до віри в Христа. І суперечка ця була розв’язана собором апостолів, який засвідчив істину, що обрядовий закон Мойсея втратив своє значення і тому не слід примушувати новонавернених виконувати його.
Тому святкуючи пам’ять Петра і Павла разом і обох називаючи першоверховними апостолами, ми тим самим вказуємо на єдність їхнього служіння, єдність вчення, яке вони проповідували, на їхню однакову гідність, як апостолів, посланих Самим Христом.
Петро був покликаний серед перших і був свідком проповіді та чудес Спасителя, Його Преображення, Його смерті та воскресіння. Павло був покликаний вже після всіх, коли як гонитель йшов до Дамаску і в дорозі отримав явлення Христа. Петро вчився від Христа разом з іншими апостолами, Павло був навчений таємничо під час перебування в пустелі Аравійській. Петро був учасником П’ятидесятниці, а Павло отримав дар Святого Духа таємничо від Самого Христа пізніше.
Однак обидва вони – істинні апостоли Христові, учителі істини, наставники в Євангелії, великі проповідники та свідки Божої правди. Всі апостоли трудилися багато, всі були гнані за істину, всі, окрім євангелиста Іоана, були страчені за правду, проливши свою кров за Христа, як мученики. Але серед усіх апостолів найбільше потрудилися Петро і Павло, тому і названі першими і верховними.
Їхній приклад є зразком та закликом і до всіх нас. Бо кожен з нас, християн, хоча і не має звання апостола, як вони мали, але покликаний Богом бути Його посланцями у світі цьому. До всіх нас промовляє Христос, закликаючи бути світлом для світу і сіллю землі. І якщо ми бачимо в собі ті чи інші прояви недосконалості, сумніваємося чи навіть падаємо через якусь спокусу – то приклад Петра і Павла надихає нас не впадати у відчай, але у покаянні підніматися, виправлятися і очищуватися. І все, чого не вистачає нам, Бог може подати. Неміч – зміцнити Своєю силою, нерозуміння – розвіяти одкровенням істини, гріх – омити благодаттю, прийнявши наше покаяння.
Петро був серед перших апостолів, а Павло – покликаним після всіх. Але нагорода їхня – спільна. І це також настанова нам – не на зовнішнє дивиться Бог і Він не зв’язаний часом чи простором, числами чи іншими формальними речами, але дивиться Він на серце. Тому навіть і останнього серед тих, хто прийшов до Нього, не відкидає і дає можливість через працю досягти першості.
Бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, дивлячись на приклад Петра і Павла, навчаючись від них віри, бачачи в них зразок досконалих учнів Христових, добре триматися дороги правди. Щоби пройшовши свій земний шлях і ми досягнули Царства Небесного, як досягнули Його святі Петро і Павло. Їхніми молитвами нехай Господь помилує і зміцнить у вірі всіх нас! Амінь.
