Відійшов у Вічність Почесний доктор Львівського університету ...
28 червня 2024 року перестало битися серце видатного вченого-електрохіміка, генія магнетизму, науковця зі світовим іменем, Почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка Любомира Романківа. Він – один із трьох українців (разом з Ігорем Сікорським та Стівом Возняком), чиї імена внесені до Національної зали слави винахідників США, адже свого часу наукові пошуки Любомира Романківа стали передумовою до створення персональних комп’ютерів.
Любомир Романків народився 17 квітня 1931 року в місті Жовква на Львівщині, спершу навчався у місцевій школі, а згодом – у львівській гімназії. Любив грати на скрипці та захоплювався фотографією. Згодом родина Романківих була змушена покинути Батьківщину, адже батько ще юного Любомира, як один із ініціаторів створення та голова товариства «Просвіта» у Жовкві, опинився у розстрільних списках тоталітарної влади.
Відтак подальший життєвий шлях Любомира Романківа продовжувався у Словаччині, Австрії, Німеччині, а врешті привів його до Канади, де юнаку задля забезпечення сім’ї довелось поєднувати роботу із вивченням точних наук, до яких виявляв неабиякі зацікавлення та хист.
Вже перебуваючи закордоном, Любомир Романків вступив у «Пласт». І не лише став його активним учасником, начальним пластуном, але й займався невпинним розвитком організації, сприяв включенню українського «Пласту» у світову скаутську спільноту.
Завдяки наполегливості і таланту Любомир Романків опанував хімічну інженерію в Університеті Альберти, продовжив навчання у Массачусетському технологічному інституті та здобув ступінь доктора наук в галузі металургії та матеріалознавства. Декілька років працював у компанії «Sherritt Gordon Mines», де запропонував новий простіший та досконаліший спосіб видобування цинку з руди, яким тепер користуються вже майже 40 років.
З 1962 року Любомир Романків розпочав роботу у компанії IBM, яка на той час була провідною у сфері комп’ютерної інженерії і давала можливості науковцю для реалізації багатьох досліджень та експериментів.
За свій професійний шлях вчений здобув світове ім’я завдяки дослідженнями магнітних матеріалів, відбивних дисплеїв та мідного покриття, а також винайденню тонкоплівкових магнітних головок для запису інформації, що стало передумовою для створення жорстких дисків та ПК. Фактично, завдяки винаходам Любомира Романківа світ має змогу користуватись персональними комп’ютерами, адже свого часу технологією дисководу з магнітними головками для виробництва портативних комп’ютерів зацікавився Стів Джобс, який врешті розвинув ідею та заснував компанію Apple. В останні роки свого професійного життя Любомир Романків працював над сонячними батареями, конденсаторами для електричного живлення.
Загалом у доробку вченого 180 наукових відкриттів, 68 з яких запатентовані. За свої винаходи Любомир Романків здобув чимало нагород, серед яких є Золота медаль Перкіна для хіміків і премія Лібермана для інженерів-електриків. Також тонкоплівні магнітні головки називали іменем Романкова у Японії.
Любомир Романків ніколи не забував про свою Батьківщину, 2013 року він став почесним громадянином Жовкви, а 2018 року видатному досліднику присвоїли звання Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) Львівського університету за самовіддану творчу наукову працю, утвердження позитивного міжнародного іміджу України та активну наукову й освітню співпрацю з ЛНУ ім. Івана Франка.
Під час спілкування зі студентами та викладачами Львівського університету Любомир Романків наголошував, що Україна завжди була й залишається для нього найдорожчою країною в світі: «Українці дуже здібні, зарадні, наполегливі. Не кожен народ має такі здібності. Вони зможуть знайти вихід з найбільшої скрути і вирішити будь-яку проблему. Напевне, це спосіб мислення, який через численні випробування довелося виробляти віками»…
Колектив Львівського національного університету імені Івана Франка у глибокій скорботі схиляє голову разом із родиною Любомира Романківа та всією світовою науковою спільнотою у зв’язку з непоправною втратою Великого винахідника, Вченого, Генія.
