Хом'яки-переселенці. Жителька Кропивницького прихистила пів ...

Хом’яки-переселенці. Жителька Кропивницького прихистила пів сотні джунгариків (ФОТО)

Жителька Кропивницького Юлія Коблик привезла з Херсонської області з пів сотні джунгариків. Їхні господарі, розповідає, евакуювалися з регіону через російську агресію, а домашніх улюбленців забрати не змогли. Дізнавшись про це, дівчина знайшла машину і поїхала рятувати пухнастиків. Хоча й розуміла, що це небезпечно для неї самої. Евакуйовану хом’ячину ферму, як жартома називає її кропивничанка, бачили журналісти Точки доступу.

Операція з евакуації

Деякі в мене тут по одному є, ось мама з трьома малюками маленькими, тут сім’я – тато, мама і дитинка одна. А в цій клітці їх було троє, як я їх і привезла, і двоє малюків є. Не знаю, де там їхня мама точно, але малюки там є, – сміється дівчина.

Юлія намагається порахувати всіх тваринок, та це нині непросто. Про цих джунгариків-переселенців вона піклується вже другий рік. Привезла їх у Кропивницький із селища Нововоронцовка навесні 22-го. Попри ризики, поїхала за тваринками, каже, навіть мама не знала цього. 

Так, дізнаємося, скільки у вас діточок. Я чула, що вони тут пищали. Побачила один раз, що витягли одного і він не міг у будиночок зайти. Йди сюди, бубочка, йди сюди маленький.

Дівчина розповідає, що любить хом’ячків з дитинства. Завжди тримала кілька пухнастиків вдома. Переселенці з Херсонщини зайняли всю кімнату в  батьківському домі. Спочатку тулилися по двоє-троє в одній картонній коробці. Юлія згадує, як найбільш спритні прогризли коробки й розбіглися по будинку. Вже потім тваринок пересадили у клітки зі старих меблів, зроблені вітчимом. Також із кормом і будиночками для хом’яків допомогали небайдужі люди.

Мама зранку встає і каже: "Що це таке?", – хом’як сидить біля ніг і дивиться на неї. Злякалася спочатку, а потім полюбила їх. Говорить: "Того не віддавай, того не віддавай", того просить, щоб лишила.

Тваринки були у стресі

Кропивничанка каже, що після переїзду в Кропивницький тварини були доволі агресивними. Вона припускає, що так вони поводилися через стрес. Після операції з евакуації пухнастиків Юлії довелося допомагати їм освоїтися на новому місці.

Вони одразу всі були такі, знаєте, – кусалися, кричали, ну, тобто геть неручні були. Вони дикі всі були. Я ж оце почала кожному хоч по 15 хвилин виділяти, щоб до рук привчити. Так бувало, що і до ранку не сплю, сиджу з тими хом’ячатами.

Хворих тваринок Юля показує ветеринару. Крапає їм краплі, щоб не сльозилися очі, возить до лікаря підпилювати криві зуби, щоби їм було зручно їсти. Купує вітаміни, щоб не випадала шерсть. Піклується, наче про дітей. Згадує, що один лікар сміявся, що їй би було дешевше купити нову тваринку, ніж лікувати хвору.

Там у мене хом’ячка була, вона якось взагалі відмовилася від їжі. Я оце і плакала, коли її годувала, вона приходить, на спинку лягає і просить, щоб їй дали крапельку їжі. Я їй молочну суміш купила і годувала зі шприца оцією сумішшю.

Спочатку тваринок було з півсотні. А якось релокована хом’ячина ферма налічувала понад 70 мешканців.

Було таке, що дві мами в одному боксі одразу народили 11 хом’ячат. І я оце теж з ними три доби не спала, і вночі сиділа, бо вони билися – дві мами, та собі тягне хом’ячат, та собі. А я не могла розібратися, де чужі діти.

На піклування про джунгариків дівчина щодня відводить кілька годин. Та ці клопоти, переконує, їй у радість.

Поміняю там місцями коробки, мама вже не може розібратися, хто де є. А я їх по пам’яті вже розрізняю, навчилася. Оце погано розбираюся, де хлопчик, де дівчинка. Буває, що хлопчика віддам, а тоді виявляється, що то дівчинка.

Розшукуються дбайливі господарі

Юлія радіє, коли для пухнастиків знаходяться дбайливі господарі. Навіть віддавши хом’ячка, цікавиться його життям у новій родині.

Буває, везу прямо додому, щоб вони не мерзли на вулиці, ну, не хочеться, щоб з ними щось сталося. Тобто, за кожного, хоч вони вже й не в мене, я все одно переживаю.

Має дівчина й власних улюбленців. Говорить, що як мінімум 12 джунгариків точно залишить собі. Це ті тваринки, які чимось вирізняються або ж яких вона виходила після хвороб. Говорить, вже так звикла до цих пухнастиків, що в домі без них буде сумно.

Читайте також: Тварини відволікають від біди: переселенець з Бахмута доглядає за кіньми в Кропивницькому (ФОТО)