VIII Велика коляда: «і благає Його щиро, зупинилась щоб війна!»
3 та 4 січня 2024 р. в Митрополичій курії Львівської архідієцезії РКЦ гучно лунали колядки та віншування. Це відбувалася восьма з черги «Велика коляда у архієпископа».
Майже 1200 учасників із чотирьох областей, що входять до складу Львівської архідієцезії, прибули до Львова, щоб у ці темні часи ширити світло й ділитися радістю від народження Божого Сина. Митрополит особисто зустрічав кожну групу, а після виступу всі, традиційно, отримували «за коляду» солодкий подарунок і запрошення на почастунок для подорожніх.
Уже вдруге Велика коляда відбувається під час повномасштабного вторгнення. Тож і цього року, як минулого, війна залишила свій відбиток і на текстах колядок, і на театралізованих вертепах. Надія на мир та перемогу звучала у кожній ноті.
Креативність і таланти колядників не лише не вичерпуються, але й навпаки — з кожним роком вражають дедалі більше. Від Коляди до Коляди репертуар збагачується новими текстами, а виконання з кожним роком стає дедалі майстернішим. Діти, молодь і дорослі, у супроводі інструментів чи а капела, у костюмах та вишиванках — усі від щирого серця та з великим натхненням звіщають радість Різдва.
Однак треба визнати, що кожного року котрийсь із гуртів колядників перевершує решту учасників якоюсь «родзинкою». Першого дня Великої коляди всіх присутніх, а особливо митрополита, зачарувало і зворушило кількатижневе ягнятко, яке прибуло з колядниками із парафії Божої Матері Рудківської. Таке диво не щодня побачиш! — тож колядники з Рудок викликали неабиякий інтерес не лише чудово підготованим виступом, а й незвичним учасником.
Наступного дня теж не бракувало вражаючих виступів: концерт ромів, вертепи з прикарпатських парафій та етноколяда спільноти «Дім Серця». Найбільш очікуваним гуртом колядників другого дня Великої коляди був збірний оркестр парафій зі Сколе та Кременця. І хоча відстань між цими двома парафіями — понад 260 км, але це не перешкоджає тим, кого об’єднує любов до музики і Дитятка Ісуса. Тож понад 30 молодих музикантів під керівництвом своїх отців-настоятелів, як і щороку, вразили слухачів своїми музичними талантами.
Послухати колядників приходив і єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, і працівники курії. А дехто з гостей, натхнений атмосферою, також захотів приєднатися. Тож колядки лунали різними мовами: українською, польською, німецькою.
Не втрималася й заколядувала дружина львівського мера, п. Катерина Садова. Вона прийшла послухати колядників і буквально не стримувала емоцій:
— Я вражена і зворушена. Це відчуття безперервної молитви і перебування разом. Так, ніби ми всі від Різдва і до сьогодні не розходилися. Щось неймовірне! Це дуже гарна традиція. Уявляю, які спогади будуть у цих дітей після участі в таких заходах, які у них будуть чудові асоціації, пов’язані з Різдвом. Вони всі так гарно готуються, такі старанні і так відповідально ставляться до процесу. І мені подобається, що це не конкурс, що немає елементу конкуренції, а лише чиста радість колядування. Я справді в захваті!
Свою радість від великої кількості колядників не приховував і митрополит Мечислав:
— Я неймовірно радію, що можу приймати у цих стінах таку кількість колядників. Що вони хочуть приїздити, часом навіть здалеку, долаючи сотні кілометрів. Колядування — це не лише гарна традиція, але й спосіб переживати і ділити з іншими радість пришестя на світ Спасителя. Колядки мають глибокий біблійний зміст. Це молитва. У цьому році, як і в минулому, — це молитва про мир в Україні, це молитва про перемогу над злом. Може, тому кількість колядників не зменшилася попри війну, і так багато людей прибуло на цю спільну молитву колядою за нашу багатостраждальну Україну. Я дуже радію, що віряни мали відвагу приїхати, незважаючи на теперішні обставини. І вірю, що ця молитва буде вислухана.
Велика коляда завершилася пізнього вечора 4 січня, але мелодії колядок лунатимуть щирими дитячими голосами у серцях учасників ще довгий час.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
