Фото: Хмарочос. Будівництво історико-археологічного парку у псевдоісторичному стилі
Що вам відомо про цю ситуацію? Адже в засобах масової інформації ми чуємо багато різних інтерпретацій.
Перше і основне: пам'ятка Херсонес Таврійський і його хора дуже великий і займає територію майже всього Севастополя. В публікаціях ми маємо дещо перебільшені назви. Зруйнована частина пам'ятки. Тобто весь Херсонес, все херсонеське городище стоїть. Його істотно попсували. Але мова йде про ту частину, яка розташована біля Севастополя під старими військовими базами. Це була буферна зона, і це частина пам'ятки. Ми знали, що там є археологічні шари, ні для кого не було секретом, що там знаходиться некрополь. Російські археологи, за міжнародним правом, повинні були цю ділянку доєднати до заповідника, не проводити там жодних досліджень, а просто її законсервувати. Замість цього вони загнали туди будівельну техніку, екскаватори та бульдозери, почали знімати культурний шар, прямо екскаваторами загружати його в самоскиди і просто вивозити на сміттєві полігони.
Місцеві жителі потім звідти витягали археологічні знахідки в неймовірній кількості. І коли ковші екскаватора вже почалися чіплятися за будівельні рештки, за кам'яні кладки, довелося зупинити техніку і приступити до дослідження вручну. Але тут їх спіткала невдача, пов'язана з повним незнанням місцевої геології, гідрології, взагалі ситуації на цьому місці. Вони випадково, не розуміючи, з чим вони мають справу, розчистили давнє джерело. Про те, що воно там було, ми здогадувалися й раніше. Адже на цьому місці була постійно волога пляма, калюжа. Тож у нас завжди була думка про те, що там може бути джерело. А вони цього не знали, адже джерело було замулене ще в давнину. Вони його розчистили, і воно повністю залило всі розкопки.
І в такому стані ця ділянка стояла десь протягом року. Звичайно, про жодну наукову археологію там не йшлося. Як і про жодну стратиграфію, про жодні якісні розкопки. Вони відкачували помпами воду, намагалися щось розчистити далі. У них нічого не виходило, вони знайшли абсолютно унікальні комплексні поховальні і поминальні, якимось дивом змогли їх сфотографувати для преси. І на цьому ці публікації закінчилися. Де знаходяться знахідки з цих розкопок, ми досі не знаємо. В Херсонесі залишився тільки масовий матеріал у вигляді кераміки.
А потім це все було розібране до скелі, і на цьому місці було збудовано так званий археологічний парк Новий Херсонес. І тут починається найцікавіше. По-перше назва. Новий Херсонес. Це нібито протилежність старому Херсонесу. Тобто старий Херсонес, наш Національний заповідник Херсонес Таврійський передано монастирю. Там відкрито, так би мовити, відновлено чоловічий Свято-Володимирський монастир, який, як зазначив Путін при його відкритті на початку цього року, рівно рік тому припинив свою діяльність. Це неправда. Його діяльність була припинена у лютому 1923 року. Це означає, що росіяни намагалися встигнути до сторіччя, не встигли, а текст не поміняли. Великий корупційний проект, на якому, судячи з усього, чимало людей збагатилося. Це видно дуже добре по виконанню, по стилю споруд, які вони там збудували, справжньому стилю "бикоко". Ці споруди являтимуть собою новий музей Херсонес. Тобто туди переїде власне музейний комплекс. З фондами і виставковими залами.
Але основним завданням буде не експонування знахідок та історії Херсонеса. Основним його завданням буде ідеологія. Це, мовляв, музей Новоросії, музей російського православ'я тощо. Це буде ідеологічний хаб. Як вони пояснюють це назагал? Вони говорять про те, що археологічний парк був в планах вже давно. І тут вони не просто маніпулюють, а відверто брешуть. У нас дійсно була ідея археологічного парку, яка обговорювалася ще наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років. І вона була пов'язана з тим, що власне вся величезна пам'ятка Херсонес Таврійський і його хора займає все місто Севастополь. І навколо нього ще маса ділянок, які з ним пов'язані. І це все неможливо взяти під охорону ЮНЕСКО, адже там місто, і воно також має якось існувати.. Відповідно, тільки окремі ділянки були визначені під охорону ЮНЕСКО, до них були прив'язані буферні зони з лімітованими видами діяльності і діяльності загалом. А решту території планувалося організувати як археологічний парк.
Тобто частини законсервувати під скло, зробити музейні комплекси, зробити скансени там, де це можливо. Скансен – це відбудова того, що було, тобто це відновлення, це нова споруда, фактично реконструкція чогось старого, що не збереглося. Це використовується, наприклад, для відтворення давніх городищ. В Європі дуже популярні такі речі. Але там, де збереглися будівельні залишки, це не потребує скансена. Це реальний заповідник. Відповідно, якщо воно є, його потрібно зберігати в такому вигляді, в якому воно є. А там зараз була використана стара радянська методика – все розібрати до фундаменту, а потім зібрати на іншому місці. І сказати, що у нас вийшло краще, ніж у греків.
Нагадайте, будь ласка, про важливість цієї пам’ятки, її історичне значення.
Якщо пам'ятка номінується в ЮНЕСКО, це означає, що вона має значення для світової спадщини людства. Херсонес Таврійський номінувався за кількома критеріями. Основне для фізичної нематеріальної пам'ятки – це її збереженість. Херсонес Таврійський є одним з небагатьох полісів, які практично ідеально збудовані. Він зберіг планування за системою давньогрецького архітектора і філософа Гіпподама Мілетського, яка була задіяна ще в середині IV століття до нашої ери. Це планування міста там існувало протягом 2000 років майже в незмінному вигляді. Місто тільки розширялося, не міняючи свого планування. Це абсолютно унікальна ситуація в історії містобудування.
Ідеально розпланована хора з абсолютно рівними сільськогосподарськими наділами і ділянками, які належали громадянам цього міста. І це не просто місце, де сім’я здобувала собі їжу для існування. Це ще й фактично основа античної демократії. Тому що претендувати на власність землі міг тільки громадянин полісу. Громадянин полісу, який володів землею, мав право голосу. І це вже формування інституту античної демократії. З цього і виросла антична демократія. З власності на землю, абсолютно рівних наділів. Коли дослідники почали їх міряти, з’ясувалося, що вони на жоден сантиметр не відрізняються один від одного. Так це працювало в цьому полісі. І в цьому плані Херсонес також є унікальним. Тому що не в кожному полісі так стежили за демократичними принципами.
Отже, збереженість – це перший момент. Це все ми бачимо в кам'яних кладках, в будівельних залишках, які лишилися після цього міста. А другий критерій, який мав значення – це природний ландшафт. Це можливість побачити цей давній рельєф, давнє місто, не загороженість, відсутність ландшафтних змін, пов'язаних з розвитком міста. У зв'язку з тим, що Севастополь був закритим містом, він не дуже розвивався. А відсутність розвитку міста означає, що попередні нашарування виживають. Як правило.
Ще один момент пов’язаний зі значенням античних колоній взагалі для Північного Причорномор’я. Вони сформували околицю Ойкумени античного світу. На околицях Ойкумени сформувалися ми. Тобто всі європейські народи. Тобто ми завдяки такому сусідству отримали дотичність до античної цивілізації. І отримали імпульс до розвитку. І це дуже важливий фактор.
Також варто зазначити, що Херсонес – це потужне місце, пов’язане з давніми культами і давніми релігіями. Починаючи з римського часу ми там бачимо одні з найранніших проявів християнства. Тобто там сформувалася християнська община ще до того, як християнство було узаконене. Це була фактично секта. З Херсонесом пов’язані імена ранніх християнських святих. А вже потім з Севастополем пов’язується хрещення Володимира, а після цього – хрещення Русі. Це дуже важливі ідеологічні речі, які й зараз впливають на нашу європейську і східноєвропейську ідеологію.
Також треба зазначити, що в Херсонесі знайдений один з унікальних документів античного світу. Це присяга громадян Херсонесу, пов’язана із переосмисленням суті громадянства, інституту громадянства ще в античному полісі. Це документ ІІІ століття до нашої ери, пов'язаний, судячи з усього, з початком дуже складних часів в Криму: війнами, втратами територій. І Херсонес, і херсонесити на головні площі поставили текст присяги, вибитий в мармурі.
Чи були спроби з нашого боку звертатися в якісь організації, щоб зберегти частину цієї пам’ятки?
Міну уповільненої дії ми самі собі підклали, коли відновили там Володимирський собор на початку 2000-х років. Він був зруйнований під час Другої світової війни потраплянням авіабомби. Пам'ятаємо всі ці проєкти Омельченка з відновлення Успенського собору, Золотоверхого собору. І от одним з таких проектів було відновлення цього Володимирського собору. За кошти киян, за кошти громади Києва він був відновлений. І це ми Путіну зробили такий величезний подарунок, тому що вони одразу цю споруду забрали під свою общину. Фактично вона відразу була передана їм. Відкривали його Кучма з Путіним в 2004 році. Відтоді почалися проблеми з церковними общинами, які претендували на свою позицію, на своє слово безпосередньо в Національному заповіднику Херсонес Таврійський. Але з відкриттям собору голос росіян став набагато потужніший, тому що вони почали бути фактично власниками частини території. З цього все почалося.
До 2014 року вони все ж були в межах українських законів. Українські закони їх не просто обмежували, українські закони їм багато чого просто не дозволяли. Місцеві церковники змушені були дослухатися і до Києва. Керував там всім митрополит Лазар, якого зараз Путін відсторонив, бо той виявився не настільки надійним, хоча й переїхав туди одразу після анексії. І зараз вони в комплексі просто протореною доріжкою пішли далі. Особистий духівник Путіна Тихон Шевкунов фактично вів цей проєкт будівництва нового Херсонеса. Вони зараз збудували нове містечко музейне, чи начебто музейне. Зараз вони туди перемістять все, що було в приміщеннях Національного заповідника Херсонес Таврійський: від реставраційних майстерень і фондів до дирекції та експозиційних залів. І самі приміщення національного заповідника Херсонес Таврійський будуть передані монастирю.
Це те, що стосується ролі церкви і руху церкви в цьому напрямку. Він відчувався і до 2014 року, після 2012 року він був дуже потужним. Вони там відчували себе вже майже вдома. Для них було серйозним ударом прийняття пам'ятки під охороною ЮНЕСКО, вони цьому протидіяли всіма можливими способами. Але цього не вдалося. А після 2014 року вони туди вже заїхали як до себе додому. І що хотіли там, те й робили.
Які важливі археологічні знахідки вивезли росіяни до російських музеїв?
З Херсонесу було вивезено спецхран, вивезено начебто на виставку. Спецхран – це предмети особливого зберігання, найбільш цінні речі, дорогоцінні метали, ювелірка, предмети культу, мармур тощо. Але вони не все виставили, тому ми не знаємо точну кількість предметів, які туди були переміщені. Частина предметів лишилася у фондах, вона не пішла на виставку.
