Едуард Бураш: «Після замаху на Фіцо Словаччина політично ...
Політичну турбулентність Словаччини важко не помічати. Зміна уряду кардинально перекроїла внутрішньополітичне поле країни, що помітно вплинуло на її зовнішні відносини, зокрема і з Україною. Усі ми пам’ятаємо, як через найближчих сусідів, важко давалося керівництву ЄС виділення великого траншу у 50 млрд фінансової підтримки Україні. Сюди варто додати і блокування військової допомоги і чимало безглуздих проросійських виступів нового керівництва Словаччини. Про те, як вплине на відносини України та Словаччини замах на премʼєр-міністра Роберта Фіцо та про багато чого іншого спілкуємося з екс-радником прем’єр-міністра Словаччини, справжнім другом України не на словах Едуардом Бурашем.
— Пане Едуарде, нещодавно стався замах на прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо. Вам відомі деталі цієї історії і чи (як) вона може позначитись на українсько-словацьких відносинах та відносинах Словаччини й ЄС?
— Для мене, як і для більшості словаків, це був шок. Звісно, були невдоволення політикою уряду Фіцо, але ніхто не думав, що все відбудеться саме так. Хоча… За два місяці до замаху Роберт Фіцо говорив про напружену ситуацію між владою та опозицією… Саме агентом опозиції вперше після замаху Фіцо назвав письменника Юрая Цинтулу, який у нього стріляв. І хоча, формально у іншому відеозверненні прем’єр-міністр його пробачив, ми є свідками збільшення напруженості і поляризації у Словаччині…
— Як ця ситуація може вплинути на відносини з Україною?
— Нещодавно засідав уряд Словаччини і запропонував переглянути законодавство щодо українських біженців. Зокрема, термін допомоги скоротили до 120 днів і допомагатимуть не всім. Тобто звузиться коло українців, які отримуватимуть допомогу. Але загалом ситуація, що мала місце з нашим прем’єр-міністром, більше внутрішня проблема, яка може хіба опосередковано впливати на зовнішню політику…
— Але на вибори до Європарламенту, які пройдуть у Словаччині у ці вихідні, інцидент точно вплине…
— Звісно. Електорат Словаччини ще більше поляризується, хоча позиції правлячої коаліції партій на цих виборах залишаться сильними. За попередніми даними, близько 25% із 15 місць у Європарламенту, які припадають на Словаччину, може отримати партія Роберта Фіцо СМЕР. Друге місце пророкують партії Прогресивна Словаччина. По 2−3 місця можуть здобути Голос та Республіка. У той час, як яскраво виражені опозиційні партії: Демократи та Християнсько-демократична партія можуть здобути по одному мандату. Але це — попередні дані опитувань.
— Не менш важливою подією для ЄС стане Саміт миру, який 15−16 червня пройде у Швейцарії. Чи відомо вам про участь Словаччини у цьому заході?
— Словаччина планувала брати участь у саміті. Про це було заявлено офіційно ще у квітні. Звісно, туди не поїде Роберт Фіцо. Мабуть, нашу країну представлятиме міністр закордонних справ Юрай Бланар.
«Словаки самотужки зібрали 4 млн євро на снаряди для України»— Яким є ставлення керівництва Словаччини щодо підтримки України, у тому числі через посилення санкцій проти росії на рівні європейських країн та міжнародних структур, постачання зброї, гуманітарної допомоги та нівелювання впливу російської дезінформації?
— Наше суспільство дуже поляризоване. Моя позиція та позиція частини пересічних словаків може не лише не збігатися, а бути прямо протилежною до позиції уряду. Можу сказати про себе: я «за» і не лише зараз, але й завжди був. Можу також сказати і за 65 тисяч словаків, які у рамках народної ініціативи «Подарунок для путіна» зібрали понад 4 мільйони євро на снаряди чеської компанії STV Group для України.
Це сталося після відмови уряду Словаччини підтримати чеську ініціативу із закупівлі боєприпасів для України. Словаки вирішили самотужки долучитися до допомоги. Ці 4 млн євро і спрямують їх на закупівлю 2692 артилерійських снарядів. Цей факт, мабуть, найкраще відповість на ваше запитання…
— Як бачите підтримку України з боку Словаччини у перспективі, особливо у контексті пришвидшення набуття членства в ЄС та Північноатлантичному Альянсі?
— Попри певні вагання, попри зміну внутрішнього курсу, Словаччина дала «добро», коли йшлося про виділення Україні фінансової допомоги у 50 млрд євро. Тому, я думаю, коли Україна буде сама готова до цього, коли стане безпечною країною, Словаччина не буде заважати їй у цьому. Тим більше, що ми бачимо, за наслідками кількох зустрічей прем’єрів Словаччини та України, напрацьовано низку проектів у галузі прикордонної інфраструктури, газопостачання, транспорту, і не тільки…
— Чи є розуміння у словацькому суспільстві і з боку влади Словаччини, що Україна зараз захищає не лише себе, а і Європу, і потребує різноманітної підтримки з боку Словаччини?
— Народ Словаччини, на жаль, не однорідний у цьому плані. Це — похідна від надмінної внутрішньої напруги і поляризації. У нас зараз відбувся розкол через політичні погляди на рівні тисяч родин, які пересварилися через політику і навіть не спілкуються між собою. Але людей, які розуміють, що Україна захищає не лише свою державу, а й і ЄС, і Словаччину у тому числі — більше. Приклад зі збором на снаряди, не єдине тому підтвердження. Є ще чимало менш масштабних речей, які роблять словацькі волонтери, наші громадські організації та прості словаки.
— Знаю, що ви особисто допомагаєте Україні та українцям з початку війни. Що з уже реалізованого хотіли б назвати?
— Оскільки я був радником колишнього прем’єр-міністра Едуарда Хеґера зпитань співпраці з Україною, то допомога вашій країні — була моя пряма місія. Багато діб поспіль, часто без сну і відпочинку, ми приймали біженців на кордоні в Ужгороді, облаштовували для них тимчасові місця перебування, організовували їх побут, забезпечували харчуванням. Це були десятки тисяч людей… Згодом, коли ситуація на кордоні вщухла, ми взялися допомагати внутрішньо-переселеним українцям у прикордонному Закарпатті. Об’їздили за кілька днів півобласті і вирішили підтримати дітей-сиріт, дітей-інвалідів та родини, які з неповнолітніми дітьми втекли з від війни з Маріуполя. Ми облаштували модульне містечко з 12 будинків у селищі Середнє під Ужгородом. Також допомогли облаштувати побут ВПО у Будинку дитини у місті Свалява… З початку війни, мені вдалося залучити в Україну тисячі тон гуманітарних вантажів з різних куточків ЄС…
— Нещодавно вас обрали амбасадором Закарпаття. Чи встигли вже попрацювати у цій ролі?
— Так. Зокрема, планую велику зустріч у Кошице за участю 50 великих бізнесменів Словаччини з тим, щоб узяти участь у відбуові та інших проектах в Україні. Планую також залучити фінансування на великий проект побудови реабілітаційного центру в Ужгороді Recovery 4.5.0. Бо прикро, коли у цій справі беруть участь пʼять країв Чехії, Угорщина, а найближчі сусіди — ні. Окрім того, організовую доставку 4 каміонів допомоги для місцевої школи-інтернату та надання близько 30 тисяч доларів фінансової допомоги цьому ж закладу на ремонт…
— Цього року відбудуться 10-ті Дні України у Кошице, які організовує ваша організація FEMAN. Що нового чекає на відвідувачів цього проукраїнського форуму у 2024-му?
— Основний акцент буде спрямовано на співпрацю українських та словацьких громадських організацій для допомоги вашій країні. Але будуть представлені і українські бджолярі, й українська культура і ще кілька речей, які покликані зміцнити Україну та показати мужність, працьовитість та незламність її людей.
«Ми прийняли закон про мову. Проти нього виступали угорці Словаччини»— Ви, мабуть, знаєте, що наш спільний сусід Угорщина закидає Україні неналежне піклування про представників своєї нацменшини і шантажує нашу країну цим питанням під час голосування у Європарламенті за ті чи інші проукраїнські питання. Словаччина свого часу теж переживала кризу, пов’язану з відносинами з угорською нацменшиною. Як тоді було вирішено це питання?
— Якщо у нас десь 20 нацменшин, то лише на Закарпатті їх налічується майже 100. Та й у нас була інша ситуація. Ми не були тоді у стані війни й не залежали від зовнішніх чинників. Тому прийняли чіткий і зрозумілий закон про національні меншини, який розклав усе по місцях. А у 2009 році ми прийняли закон про мову. Проти нього виступали угорці Словаччини. Він передбачав чималі штрафи за спілкування недержавною мовою у офіційних установах… Хоча, це, насправді, не зменшило присутність та активність Угорщини у житті угорської нацменшини Словаччини. Мова про різноманітну фінансову підтримку у культурних та інших проектах, як, власне, відбувається і на Закарпатті…
— Як ви оцінюєте подальшу двосторонню співпрацю між Україною та Словаччиною на міждержавному та транскордонному рівнях?
— Коли я був радником попереднього прем’єр-міністра, то все було чітко і зрозуміло. Зараз не можна сказати, що співпраця різко обірвалася, адже я вже наводив низку міждержавних проектів, які свідчать про далекоглядність у стосунках. Тут дуже багато залежатиме від ситуації в Україні. Чи зможете ви зупинити росію, чи будете готові до згаданої інтеграції щодо зміни законодавства. Попри все конструктивна співпраця триватиме. До неї підштовхуватимуть, зокрема, й ті регіональні співпраці, які роками вибудовано між окремими областями, особливо з прикордонним Закарпаттям та краями Словаччини. Упевнений, що ваша Перемога зможе, однозначно додати динаміки цьому процесу.
Розмовляв Павло Білецький, керівник Карпатського Інституту Євроатлантичних студій
