21 березня – Міжнародний день людини із синдромом Дауна

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі з синдромом Дауна народжується один з 700 немовлят. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах і соціальних прошарках. Генетичний збій відбувається незалежно від способу життя батьків, їхнього здоров’я, звичок та освіти. Стан здоров’я мами під час вагітності також жодним чином не впливає на наявність у дитини синдрому Дауна.

Відомо, що ризик народження дитини з синдромом Дауна залежить від віку батьків: чим більший вік батьків, тим вищий ризик народження такої дитини. Проте, оскільки молоді батьки в цілому народжують значно більше дітей, більшість всіх дітей з синдромом Дауна насправді народжені молодими батьками у віці до 30 років.

Для дітей із синдромом Дауна притаманні в більшій чи меншій мірі такі ознаки:
пласке перенісся, розкосі очі та широкі губи;
широкий язик з глибокою повздовжньою борозною;
невеликий розмір голови;
шкірна складка на шиї у новонароджених;
зменшені та дещо змінені вушні раковини;
очі з плямистою райдужкою (так звані плями Брушфельда);
єдина поперечна борозна на долонях;
знижений м’язовий тонус.

Тривалість життя осіб із синдромом Дауна не відрізняється від середньої. Нерідко вони здобувають освіту, навіть вищу, створюють власні родини, отримують професію та працюють.

Серед сильних сторін дитини із цим синдромом – те, що вона дуже гарно наслідує приклад та дії інших. Спостерігаючи за домашнім побутом та діями близьких, вона навчається та здобуває перші навички соціалізації.

Коли дитина підростає і йде до садочка, грається на дитячому майданчику, відвідує гуртки, процес соціалізації продовжується, особливо якщо її приймає суспільство. Тому одне з найважливіших завдань – проводити інформаційні кампанії, щоб наше суспільство не лякалося дітей із синдромом, не поверталося спиною, було відкритим та дружнім до дітей, які відрізняються від них.

Завдяки соціалізації та реабілітації діти молодшого віку навчаються навичок самообслуговування, догляду за собою, вони вчаться разом з однолітками гратися та взаємодіяти. В побуті вони можуть виконувати прості домашні обов’язки.

Якщо говорити про більш дорослих, то деякі з них можуть опанувати читання, письмо, простий рівень математики, але для цього потрібен фаховий супровід дорослих, розуміння спеціальних методик навчання.

Вже дорослі люди із синдромом Дауна можуть опанувати прості професії, що знадобляться у сфері обслуговування, тобто в ресторанах та готелях, можуть виконувати прості завдання в сільському господарстві, працювати з квітами та рослинами, гарно зарекомендували себе в роботі з дітьми та літніми людьми, де вони можуть використовувати свою емпатію.

Людмила Гориздра, лікар- психіатр дитячого 9-го відділення КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР»