Життєпис льотчика Чкалова: двічі за гратами, засновник ...
У 2012 році дві російські компанії «Соло Фильм» та «Централ Партнершип» зняли восьмисерійний фільм про Радянського льотчика, який випробовував бомбардувальники та став героєм СРСР після виконаного безпересадкового перельоту з СРСР до США в 1937 році. Кіно назвали «Чкалов» («Крылья»). Стрічку розтиражували та почали транслювати на різних телеканалах РФ. Російські пропагандисти не врахували один факт: одразу після виходу серіалу його жорстко розкритикувала Ольга, молодша дочка загиблого льотчика.
Ольга Чкалова народилася у 1939 році, через 7 місяців після загибелі батька. І добре знала історію та трагедію родини. Старший син Валерія Чкалова Ігор продовжив професійний шлях батька, і також пішов у авіацію. Однак у всіх інтерв’ю заявляв, що причиною загибелі Валерія було умисне вбивство:
«Його прибрали, бо мав великий вплив на Сталіна».
Загинув Валерій за дивних обставин: ще за кілька днів до польоту літака И-180, який випробовував Чкалов, мотор глух, а температура в день вильоту була -25 градусів. У такий холод мотор просто зупинився у повітрі. Льотчик намагався віддалитися, щоб не пласти на житлові будинки, літак зачепився за електричні дроти і стовп, Валерій вдарився головою в арматуру і помер через 2 години в лікарні.
Чому льотчик став видатним персонажем радянської історії – бо такий принцип пропаганди: мусять бути портрети, на яких має рівнятися радянська людина. Український історик, киянин Олександр Алфьоров на запитання журналістів, чому радянська влада встановила пам’ятник Чкалову саме у Києві відповідає:
«Імперські нації створювали свої пам’ятники на чужих територіях для демонстрації свої вищості, першості і власне домінування. Чкалов нам нічого не зробив, але він є одним із імперських якорів, які мають насаджувати українцям комплекс меншовартості та демонструвати вищість Російської імперії. Вона нікуди не зникла, а просто перевтілилась».
Біографія Валерія Чкалова повна несподіванок: після закінчення Московської воєнно-авіаційної школи вищого пілотажу отримав характеристику врівноваженого та такого, що не порушував дисципліну. І вже через рік, у 1925 р. він був засуджений воєнним трибуналом за бійку на п’яну голову. Отримав рік за гратами, проте вийшов через 6 місяців.
Тоді продовжив службу, літав під Брянськом, а ще через 2 роки – знову отримує тюремний строк. Вдруге його звинуватили у повітряному лихацтві та порушенні дисципліни, та дали тюремний строк. Садили на 1 рік, проте строк змінили згодом на умовний. І після виходу з Брянської тюрми Чкалов повернувся знову на роботу.
Жінка Ольга Еразмівна Чкалова писала, що Валерій був ідеальним сім’янином, тому вдвох з чоловіком будували смію на взаємному розумінні та згоді, що вона вважала вкрай важливим для правильного виховання дітей.
Коли у Києві в процесі декомунізації активісти вперше заявили про необхідність знесення пам’ятника Валерія Чкалова, запротестували столичні мотоциклісти. Та почали просити, щоб після знесення монумент зберегли та доставили до Державного музею авіації ім. О.К. Антонова. Зокрема представник Мотомайстерні ім. Чкалова Максим Сагдієв заявив, що саме льотчик колись відкривав мотоперегони з Києва до Житомира. І що його спортивні досягнення мотивували покоління мотоциклістів. Щоправда, інших довідок про візит Чкалова до Києва у відкритих джерелах кореспонденту «ВК» знайти не вдалося.
А от головний інженер Національного антарктичного наукового центру України Ігор Мороз колись заявляв, що Чкалов вніс вагомий внесок в розвиток полярної авіації. Бо до нині всі полярні льотчики користуються порадами та досягненнями Чкалова.
8 лютого під час демонтажу пам’ятника Валерію Чкалову монумент порізали на частини, тому у тому вигляді, в якому він був у парку, в музеї він уже стояти не буде. Вочевидь експонуватимуть погруддя радянського льотчика. А от які акценти в біографії Чкалова розставлять екскурсоводи під час візиту відвідувачів – можна буде побачити, коли експонат підготують до перших виставок.
Нагадаємо, 8 лютого пам’ятник Чкалова знесли під оплески киян з публічного простору. Водночас, робоча група, яка погодила демонтаж, вирішила не зносити постамент, на якому стояв в парку пам’ятник Чкалову.
