Кияни, що стали чемпіонами світу з професійного боксу задовго ...

Це не відкриття та не секрет: про феномен уродженців Києва Льюїса Каплана та Бенні Басса вже писали в українській пресі, в тому числі – на Чемпіоні. Але, по-перше, хочеться розповісти про наших видатних земляків більш розлого, а по-друге – коли є реальний привід для гордості, не гріх його використати зайвий раз.

Отже, ще у 1920-х роках двоє професійних боксерів, які народились у Києві, ставали чемпіонами світу (тоді існувала єдина версія – Національної Боксерської Асоціації, NBA).

Льюїс Каплан народився у Києві 15 жовтня 1901 року, його родина емігрувала до США в 1907 році та осіла у місті Меріден (штат Коннектикут). Бенні Басс народився у Києві 4 грудня 1904 року та в 1906 році вирушив разом із сім'єю до Філадельфії. Шансів стати президентами США вони не мали, натомість вони змогли стати чемпіонами світу.

Ці хлопці з різницею у віці в три роки виступали в один і той же час. Окрім того, що обидва були уродженцями Києва, їх поєднував чинник маленького зросту, що відбилося у їх нікнеймах (прізвиськах): Льюїс Каплан зі зростом 157 см на ринзі звався Кід (Малюк), а Бенні Басс зі зростом 156 см був відомий як Маленька Рибка (Little Fish).

Каплан у дитинстві продавав фрукти, а Басс – продавав газети. Подібні долі: розповідати про них можна паралельно. А можна й послідовно.

Льюїс Каплан був чудовим майстром рингу. Не бувши особливо обдарованим, він доклав усіх зусиль, щоб досягти найвищих успіхів. Завзяті тренування перетворили його на агресивного бійця з потужним ударом із двох рук, одного з найкращих напівлегковаговиків в історії боксу. Кар'єра Каплана тривала з 1919-го до 1933 року. За цей час він провів 164 бої, у яких здобув 121 перемогу (27 КО), програв 22 рази при 16 нічиїх та 5 боях без результату.

Свої перші 50 боїв Льюїс Каплан провів під ніком Бенні Міллер, а вже потім став виступати як Кід Каплан. На початку кар’єри він боксував дуже інтенсивно: за перші п’ять років провів 63 бої, тільки у 1922 році виходив на ринг 19 разів (15 перемог, 2 нічиї, 2 поразки).

У 1924 році чемпіон світу у напівлегкій вазі Джонні Данді залишив титул вакантним. Було організовано турнір претендентів. Після трьох перемог Кід Каплан 2 січня 1925 року в нью-йоркському "Медісон Сквер Гарден" зустрівся в титульному бою з Денні Крамером. Легендарний журналіст Нат Флейшер, засновник журналу "Ринг", включив цей бій до десятки найкращих у першій чверті ХХ століття. Каплан постійно нарощував свою перевагу, і в десятому раунді секунданти Крамера викинули на ринг рушник.

Серед 16 боїв, які Каплан провів, захищаючи свій титул, найбільш дивовижними були два поєдинки з Бейбом Херманом. 17 серпня 1925 року вони розійшлися внічию, а 13 жовтня того ж року чемпіон переміг за очками у 15 раундах. Головним суперником Каплана виявилася його власна вага. За його словами, муки, необхідні для підтримки напівлегкої ваги – до 57,2 кг, перевищували біль від ударів на рингу.

6 липня 1926 року Каплан добровільно залишив титул вакантним і перейшов у легку вагу (на 4 кг більше). Відомо, що мафіозні ділки пропонували йому 50 тисяч доларів за поразку, але він звільнив трон безкорисливо і пішов непереможеним, сказавши: "Люди ставлять на мене свої останні гроші, я не маю права їх обманювати".

У легкій вазі Каплан перемагав декількох видатних боксерів (зокрема – колишнього чемпіона світу Семмі Менделла та майбутнього чемпіона світу Джекі Філдса). Але й зазнавав поразок від значно більших за габаритами суперників. Шансів на титульний бій у новій категорії він не отримав.

За агресивну манеру бою вболівальники дали Кіду Каплану ще один нік, дуже промовистий – Циркулярна Пилка з Мерідену (The Meridan Buzzsaw).

Після завершення боксерської кар'єри він спробував себе у ресторанному бізнесі, а потім працював тренером та рефері, користуючись при цьому великою повагою.

Помер Льюїс Каплан 26 жовтня 1970 року.

Бенні (Бенджамін Барух) Басс на прізвисько "Маленька Рибка" виступив гідним наступником Льюїса Каплана. Саме він став першим чемпіоном світу з Філадельфії – міста кінематографічного Роккі.

З 15 років Бенні займався боксом як аматор (96 перемог у сотні боїв), він претендував на участь в олімпійському турнірі 1920 року, але у фінальному бою відбірного турніру програв майбутньому олімпійському чемпіону Френкі Дженаро.

У 17 років Бенні Басс вийшов на професійний ринг. До 1926 року, коли Каплан пішов із напівлегкої ваги, за плечима Басса були 53 перемоги при 4 поразках та 2 нічиїх. Він був одним із претендентів на чемпіонський титул, а іншим претендентом був Ред Чепмен, чиє справжнє ім'я було Моріс Каплан (!). Момент істини настав 19 вересня 1927 року у Філадельфії. У кривавому 10-раундовому єврейському дербі Басс став переможцем та чемпіоном.

Після чотирьох вдалих захистів 10 лютого 1928 Бенні в Нью-Йорку зустрівся з великим боксером Тоні Канцонері. У цьому матчі він програв за очками та втратив звання, проте його мужність (вже у третьому раунді у нього була в трьох місцях зламана ключиця, але, перемагаючи пекельний біль, він таки довів 15-раундовий бій до кінця) викликала гідне захоплення.

Впевненість у собі повернулася до Басса після бою, що відбувся 10 вересня того ж року. Це був двобій за титул "Єврейський чемпіон Філадельфії" (тоді це широко практикувалося – до політкоректності було ще далеко). Опонентом Бенні виступив потужний шульга Гаррі Блітман. Нищівний нокаут у шостому раунді закреслив кар'єру Блітмана і став новим стартом для Басса.

У грудні 1929 року Маленька Рибка випливла в титульному бою вже в першій легкій вазі проти Тодда Моргана, який царював у цій категорії чотири роки. Але вже у другому раунді Басс припинив чемпіонство Моргана. Щоправда, перший же захист титулу (липень 1931) приніс Бенні Бассу першу в його житті поразку нокаутом – від грізного Кіда Чоколіта в сьомому раунді. Філадельфійський боксер продовжував виступати до 1940 року, але його найкращі часи залишилися позаду. Остаточний рекорд ексчемпіона становив 190 перемог (72 – нокаутом), 41 поразку, 10 нічиїх.

Цікаво, що після закінчення боксерської кар'єри Бенні, який сильно підірвав своє здоров'я і не скупчив великих грошей, знайшов місце в житті, завдяки природному розуму (не здобувши ніякої освіти, він володів п'ятьма мовами). Двадцять років (1940-1960) він займався продажами пива у компанії Penn Beer Distributors (Філадельфія). А потім до кінця життя він працював чиновником у Філадельфійському управлінні міського транспорту. Помер колишній чемпіон 25 червня 1974 року від серцевого нападу.

Обидва наші герої стали членами Міжнародного боксерського залу слави: Бенні Басс – у 2002 році, а Льюїс Каплан – у 2003-му. Також майже паралельно.