Башар аль-Асад: як прийшов до влади і правив - BBC News Україна

Від офтальмолога в Лондоні до авторитарного президента Сирії. Ким був Башар Асад

Підпис до фото, Сирійська жінка проходить повз портрет президента Сирії Башара Асада в Баб-Тумі в старому місті Дамаска, 14 березня 2019 року.

6 годин(и) тому

У житті президента Сирії Башара Асада було багато визначальних моментів, але, мабуть, найвпливовіший із них - автомобільна аварія, яка трапилася за тисячі кілометрів від місця, де він на той момент жив.

Спочатку Башар Асад не був готовий успадкувати владу від свого батька. Рух у цьому напрямку почався лише після загибелі його старшого брата Баселя в автомобільній аварії поблизу Дамаску на початку 1994 року. На той момент Башар вивчав офтальмологію в Лондоні.

Плани підготовки молодшого брата до приходу до влади в Сирії з'явилися лише після смерті Баселя. Згодом він провів країну через криваву війну, яка забрала сотні тисяч життів і вигнала мільйони людей.

То як Башар Асад перетворився з лікаря на авторитарного лідера, якого звинувачують у воєнних злочинах?

Спадок батька

Башар Асад народився в 1965 році в родині Хафеза Асада та Аніси Махлуф.

Його народження збіглося з драматичними подіями в Сирії, на Близькому Сході та за їх межами. На той момент арабський націоналізм домінував у регіональній політиці багатьох країн регіону, зокрема в Сирії.

Підпис до фото, Батько Асада, Хафез, був президентом майже тридцять років

Після провалу короткочасного союзу між Єгиптом і Сирією (1958–1961) владу захопила партія арабського соціалістичного відродження (Баас) і просувала арабську націоналістичну риторику. Як і більшість арабських країн того часу, Сирія не була демократією і не мала багатопартійних виборів.

Алавітська громада, до якої належить родина Асадів, була однією з найбільш знедолених у Сирії, і економічні труднощі змусили багатьох її членів приєднатися до сирійської армії. Хафез Асад прославився як відомий військовий офіцер і рішучий прихильник партії Баас після того, як став міністром оборони в 1966 році.

Хафез Асад зміцнив владу та став президентом у 1971 році, і обіймав цю посаду до своєї смерті у 2000 році. Така тривалість правління була чимось надзвичайним в історії Сирії, яка після здобуття незалежності мала серію військових переворотів.

Його манера правління нагадувала залізний кулак - з придушенням опозиції та відкиданням демократичних виборів. Проте в зовнішній політиці Хафез Асад продемонстрував прагматизм - уклав союз із Радянським Союзом, але приєднався до очолюваної США коаліції у війні в Перській затоці 1991 році.

Медицина і Лондон

Підпис до фото, У Лондоні Башар познайомився зі своєю майбутньою дружиною Асмою Ахрас

Спочатку Башар Асад обрав собі інший шлях - далекий від політики та війська. Він вирішив робити медичну кар'єру.

Після закінчення Дамаського університету в 1992 році він переїхав до Британії, щоб спеціалізуватися на офтальмології в Західній очній лікарні в Лондоні.

Як розповідає документальний фільм BBC 2018 року "Небезпечна династія: Асади", Башару сподобалося життя в Лондоні. Він захоплювався англійським співаком Філом Коллінзом і всотував у себе західну культуру.

Саме в Лондоні Башар познайомився зі своєю майбутньою дружиною Асмою Ахрас. Асма вивчала інформатику в Королівському коледжі Лондона, а пізніше її зарахували до Гарвардського університету на програму MBA. Однак, зовсім скоро її життя суттєво змінилося.

Підпис до фото, Президент Сирії Башар Асад

Як другого сина Хафеза Асада, Башара багато в чому затьмарював його старший брат Басель, якого вважали "очевидним спадкоємцем".

Смерть Баселя в січні 1994 року радикально змінила хід життя Башара. Його негайно викликали з Лондона, що ознаменувало початок його підготовки як наступного лідера Сирії.

Башар приєднався до армії і розпочав почав будувати свій імідж у суспільстві, готуючись до майбутньої ролі лідера.

Мрії про зміни

Хафез Асад помер у червні 2000 року, і 34-річний Башар швидко став президентом. Для цього до сирійської конституції внесли поправки про зниження мінімального вікового цензу (з 40 років).

Башар Асад склав президентську присягу влітку 2000 року, запровадивши новий політичний тон. Він говорив про "прозорість, демократію, розвиток, модернізацію, підзвітність та інституційне мислення".

Підпис до фото, Родина Асадів правила Сирією півстоліття

Через кілька місяців після вступу на посаду президента Башар одружився з Асмою Ахрас. У них народилося троє дітей: Хафез, Зейн і Карім.

Спочатку риторика Башара про політичні реформи та свободу ЗМІ вселила надію у багатьох сирійців. Здавалося, що його стиль керування в поєднанні із західною освітою Асми сигналізували про нову еру змін.

Сирія пережила короткий період громадянських дебатів і відносної свободи думки відомий як "Дамаська весна", але вже у 2001 році сили безпеки відновили репресії і почали заарештовувати гучних опонентів.

У той час як Башар запровадив обмежені економічні реформи, які заохочували зростання приватного сектора, у перші роки його президентства також відзначився його двоюрідний брат Рамі Махлуфа. Махлуф заснував величезну економічну імперію, яка, на думку критиків, уособлювала злиття багатства та влади.

Ірак і Ліван

Війна в Іраку 2003 року викликала серйозне погіршення відносин між Башаром Асадом і західними урядами. Сирійський президент виступав проти вторгнення США в Ірак. Таку позицію пояснювали побоюванням, що Сирія може стати наступною військовою ціллю США.

Вашингтон, зі свого боку, звинуватив Дамаск у тому, що той закриває очі на контрабанду зброї повстанцям, які виступають проти американської окупації Іраку, а також у дозволі екстремістам перетинати довгий кордон між двома країнами.

Підпис до фото, Вбивство колишнього прем'єр-міністра Лівану Рафіка Харірі посилило тиск на Башара Асада

У грудні 2003 року США запровадили санкції проти Дамаска з різних причин - це було пов'язані не лише з Іраком, а й із присутністю Сирії в Лівані.

У лютому 2005 року колишнього прем'єр-міністра Лівану Рафіка Харірі - одного з головних опонентів Сирії в Лівані - убили під час потужного вибуху в центрі Бейрута. На Сирію та її союзників швидко почали вказувати пальцями.

У Лівані спалахнули масові протести, які збіглися з міжнародним тиском на Дамаск. Це призвело до виходу сирійських військ з Лівану після майже тридцятирічної присутності.

Попри це Асад і його ключовий ліванський союзник "Хезболла" постійно заперечували причетність до вбивства Харірі, навіть після того, як у 2020 році спеціальний міжнародний трибунал визнав члена "Хезболли" винним у причетності до злочину.

Арабська весна

У перше десятиліття правління Башара Асада спостерігалося зміцнення відносин Сирії з Іраном і зростання зв'язків як з Катаром, так і з Туреччиною, які пізніше змінилися. Відносини з Саудівською Аравією переживали злети і падіння, незважаючи на початкову підтримку Ер-Ріядом молодого президента.

Загалом Башар Асад у зовнішній політиці йшов слідами свого батька - обережно маневруючи, уникаючи прямих військових зіткнень.

Після десяти років правління Асада вже можна було назвати авторитарним - голоси опозиції продовжували придушувати.

Підпис до фото, Протести "арабської весни" дійшли до Сирії в 2011 році

У грудні 2010 року Асма Асад дала інтерв'ю журналу Vogue, де вона стверджувала, що в їхньому домі управляють "демократично".

У той самий день туніський продавець овочів Мохамед Буазізі підпалив себе після того, як його вдарила поліціянтка. Це спровокувало народне повстання в Тунісі, внаслідок якого був повалений президент Зін ель-Абідін бен Алі.

Повстання в Тунісі несподівано спровокувало революційні рухи в арабському світі, досягнувши Єгипту, Лівії, Ємену, Бахрейну та Сирії.

В інтерв'ю Vogue, яку опублікували під заголовком "Троянда в пустелі" в березні 2011 року (і пізніше видалили), Сирія описана як "країна, вільна від бомбардувань, напруження та викрадення людей". Через кілька місяців цей образ зміниться кардинально.

У середині березня в Дамаску відбувся протест, а кілька днів потому почалися демонстрації в південному місті Дараа - після того, як дітей заарештували за написані на стінах гасла проти Асада.

Лише через два тижні Асад звернувся до сирійського народу. У парламенті він пообіцяв перешкодити так званій "змові" проти Сирії і також визнав, що потреби багатьох людей незадоволені.

Сили безпеки почали стріляти по демонстрантах у Дараа, і це ще більше розпалило протести. Люди в багатьох містах почали закликати до відставки Асада. Влада відповіла насильством, звинувативши в усьому "диверсантів та іноземних агентів".

За кілька місяців ситуація переросла в збройні зіткнення між урядовими силами та опозиційними фракціями, які взялися до зброї по всій країні.

Міжнародна інтервенція, джихадисти та воєнні злочини

У ході ескалації конфлікту кількість жертв за оцінкою ООН зросла від десятків до сотень тисяч - на тлі все більшого залучення міжнародних сил.

Росія, Іран та підтримувані Іраном збройні групи допомагали силам Асада, тоді як Туреччина та країни Перської затоки підтримали озброєні угруповання опозиції.

Спочатку демонстрації проти Асада закликали до демократії та свободи для всіх. Але згодом з'явився релігійний аспект. Деякі опозиційні фракції звинуватили уряд у тому, що він надає перевагу алавітам перед сунітською більшістю.

Підпис до фото, Чимало сирійських міст спустошені війною, що триває більше десяти років

Втручання сил із регіонів поглибило міжконфесійний розкол. Ісламістські угруповання приєдналися до ворожої риторики проти алавітів, тоді як шиїтські збройні формування, лояльні до Ірану, на чолі з Хезболлою, хлинули до Сирії, щоб підтримати уряд Асада.

У сусідньому Іраку набирала впливу екстремістська група, що суворо дотримується законів ісламу: Ісламська держава (ІД). Група використовувала громадянську війну, щоб і собі захопити територію в Сирії та оголосила східне місто Ракка своєю столицею.

У серпні 2013 року сотні людей загинули в результаті хімічної атаки на Східну Гуту, територію поблизу Дамаска, яку контролювала опозиція.

Західні держави та угруповання сирійської опозиції звинуватили в нападі режим Асада. Хоча Дамаск заперечував свою причетність, під міжнародним тиском і погрозами він погодився ліквідувати свої запаси хімічної зброї.

Однак це не поклало край звірствам війни в Сирії з подальшими хімічними атаками. Комісії ООН звинуватили всі сторони конфлікту у скоєнні воєнних злочинів, включаючи вбивства, тортури та зґвалтування.

До 2015 року уряд Асада опинився на межі краху, втративши контроль над величезними частинами країни. Однак військове втручання Росії змінило ситуацію і дозволило Асаду повернути ключові території.

Війна в Газі

У період між 2018 і 2020 роками згідно з регіональними та міжнародними угодами урядові сили контролювали більшу частину Сирії, тоді як ісламістські опозиційні групи та курдські ополченці розділили контроль над північчю та північним сходом.

Ці угоди зміцнили позиції Асада, і він поступово повернувся на арабську дипломатичну арену: у 2023 році Сирію було відновлено в Лізі арабських держав, арабські країни знову відкрили посольства в Дамаску.

Попри загострення економічної кризи в Сирії упродовж третього десятиліття правління Асада, здавалося, що президент пережив свій найбільший виклик.

Однак у жовтні 2023 року Хамас здійснив несподіваний напад на Ізраїль, спровокувавши війну в Газі, наслідки якої швидко поширилися на Ліван, і найбільше вплинули на союзника Асада, Хезболлу.

Підпис до фото, За останні дні сили опозиції мають великий успіх у просуванні

Конфлікт завдав значних втрат Хезболлі, в тому числі загинув її лідер Хасан Насралла.

Того ж дня, коли в Лівані набуло чинності перемир'я, угруповання сирійської опозиції на чолі з ісламістським угрупованням Хаят Тахрір аш-Шам (HTS) здійснили несподівану атаку та швидко захопили друге місто країни Алеппо.

Опозиція швидко просувалася вперед, по дорозі захопила Хаму та інші міста, а південні райони вийшли з-під контролю уряду.

На головній площі Дамаска - столиці Сирії, збираються люди для святкування падіння режиму Башара Асада. Повстанці вже увійшли до столиці і заявили про її захоплення та падіння режиму. Сам диктатор Башар Асад вночі покинув столицю.

Повстанці також захопили важливу тюрму біля Дамаска, де утримувались противники режиму. Керівник уряду вже заявив про готовність передати владу.

На площі Омейядів у центрі Дамаска вже почали збиратися люди, які святкують повалення режиму Башара Асада. На цій площі розташовані важливі урядові установи, включаючи міністерство оборони.

На відео, яке розповсюджується в соціальних мережах, видно, як грає музика і близько десятка людей танцюють навколо танка, який, вочевидь, кинули військові.

Росія, яка є союзником режиму у Сирію й допомагала йому утримуватись при владі останні десятиріччя, засуджує події у країні.

Туреччина, США та інші ключові гравці в регіоні закликали до припинення ескалації та досягнення компромісу.

При цьому усі сторони висловлюють занепокоєння, щоб у регіоні не відновили свої позиції радикальні ісламісти.

Агентство Reuters з посиланням на двох високопосадових сирійських офіцерів повідомило, що президент Сирії Башар Асад залишив Дамаск у невідомому напрямку.

Міністр закордонних справ Туреччини припускає, що Асад, швидше за все, покинув країну, але не повідомив, де він може бути. Так само високопоставлений дипломат з ОАЕ не підтвердив і не спростував, чи шукав притулку Асад в Абу-Дабі.