30 листопада 2024 року – календар з повчанням

30 листопада, субота.

(17 листопада за старим стилем)

Седмиця 23-тя після П’ятидесятниці.

Різдвяний піст.

Свт. Григорія чудотворця, єп. Неокесарійського (близько 266–270). Мчч. Ацискла і Вікторії Кордувійських (IV). Прп. Лазаря іконописця (близько 857). Мч. Гоброна, у Святому Хрещенні Михаїла, і з ним 133-х воїнів (914) (Груз.). Прп. Никона, ігумена Радонезького, учня прп. Сергія (1426). Прп. Севастіана Джексонського (1940) (Серб.).

На літ.: — Ап.: Свт.: 1 Кор. 12:7-11 (зач. 151). Рядове: 2 Кор. 8:1-5 (зач. 185). Єв.: Свт.: Мф. 10:5-8 (зач. 34 від полу). Рядове: Лк. 9:57-62 (зач. 49).

“Хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого” (Лк. 9:62). Тобто хто думає спасатися, а тим часом озирається і на те, що повинно кинути задля спасіння, той не спасається, не йде, не прямує до Царства Божого. Треба вже остаточно покінчити з усім тим, що несумісне зі справою спасіння. Ті, хто задумав спасатися, і самі це бачать, але розставання з деякими прив’язанностями відкладають усе до завтра.

Раптом порвати все — видається занадто великою жертвою. Хочуть зрікатися поволі, щоб і іншим не впадало в око, — і завжди майже програють. Заводять порядки спасительні, а сердечні прихильності залишають незмінними. Спочатку невідповідність дуже різка: але “завтра” і обіцяна зміна їх затуляє вуста совісті. Таким чином, усе завтра та завтра, — совість втомлюється товкмачити все одне й те саме і, врешті-решт, замовкає. А тут починають приходити думки, що й так можна залишити.

Думки ці міцніють, а потім і назавжди закріплюються. Утворюється особа зовні справна, але з внутрішньою несправністю. Це розфарбована труна перед очима Божими. Головне те лихо, що навернення таких буває так само важким, як і тих, що загрубіли в гріхах відкритих, якщо ще не важче… А здається, що все нічого.